Про подвиги військових у різні часи багато чули у Новофедорівці. Тутешні операції нерідко зберігались під грифом «секретно». Селище кілька разів потрапляло у центр міжнародної уваги.
З Новофедорівкою пов’язана таємна операція «Аргонавт». Її основна ціль – забезпечити повітряну безпеку, «об’єкту плацдарму в Саках у Криму для літаків, які перевозять британських і американських делегатів на конференцію трьох держав у Ялті». У лютому 1945-го тут зустрічали й проводжали високих гостей Ялтинської/Кримської конференції – Вінстона Черчилля та Франкліна Рузвельта. Це 252 літаки щонайменше дев’яти різних типів. Численні делегації дипломатів, журналістів, радників, навіть доньки світових лідерів – усі добиралися у Ялту через Новофедорівку. Першим, хто прибув, і останнім, хто покинув конференцію, був капітан групи Королівських повітряних сил Волтер Дж. Пікард – командир операції. На батьківщині Пікарда цю його двомісячну роботу називатимуть подвигом. Тоді його команда здолала суворі погодні умови, адміністративні й комунікаційні проблеми, що «завжди властиві Росії». Попри неодноразові узгодження, його літаки навіть зазнали обстрілів радянськими винищувачами.
У лютому-березні 2014-го Ігор Бедзай у Новофедорівці теж приймав історичне рішення. Він лише щойно очолив частину. Попередній комбриг – полковник Володимир Хоменко помер на початку березня 2014-го. Під загрозою російської окупації його заступник з льотної підготовки спланував таємну операцію.
Бедзай свій шлях у морській авіації починав 1993-го, щойно закінчив Сизранське вище військове авіаційне училище льотчиків. На той момент історія морської авіації незалежної України лише починалася. Першим 22.02.1992 склав присягу на вірність народу Україні 555-й морський вертолітний полк в Очакові. 16.03.1992 р. таку ж присягу першим у своєму полку склав командир 299-го корабельного авіаполку в Новофедорівці. 10.04.1992 р. на вірність Україні присягнув і 1063-й центр бойового застосування корабельної авіації у Саках. У 1990-ті, попри тиск і шантаж, військові робили вибір служити незалежній Україні, але нерідко залишались без техніки та озброєння. Більшість привласнив собі Чорноморський флот РФ.
Бедзай міг обрати між службою в Україні та РФ. Обрав Очаків, поряд із рідною Миколаївщиною. Пізніше, з 2004-го, ще майже 10 років служив у Новофедорівці. Уроки розподілу військового майна з росіянами пам’ятав із 1990-х.
До Новофедорівки російські війська прибули 27.02.2014. Військову частину заблокували, щоб «татарське населення не захопило зброю і не напало на російськомовне населення селища». До цієї версії російської пропаганди швидко пристала частина місцевого населення – від маргіналів до вчителів і підприємців. Розпізнати російську агресію, розібратись у її гібридних методах тоді було досить складно. Навіть ті, хто наважився протистояти, часом думали, що у найближчій перспективі їм загрожують максимум «об’єднані кримські війська», а не власне російська окупація. Це добре чутно на відео, оператор якого фіксує і коментує вивід української авіагрупи з Новофедорівки.
Про рішення негайного та прихованого перебазування авіаційної техніки на материк знало обмежене коло особового складу. І навіть про старт операції їх мали повідомити додатково. Оточенні українські військові вичікували, коли російські втратять пильність, коли в повітрі й на морі будуть відносно безпечні умови для польоту літаків. Прорахували маршрут над морем, аби не перешкоджав ані крейсер «Москва», ані ППО «Буків» у Євпаторії.
Кодове слово того дня було «Поехали». 15 хвилин українським льотчикам вистачило, щоб здійснити запуск. Вертольоти злітали з місць стоянок, щоб зменшити час злету. Висоти і режим польотів українських літаків завадили силам ППО РФ якось протидіяти. Наказ екіпажам був вийти в море на максимальній швидкості дістатися за 12 мильну зону, у нейтральні води, де перехоплення робити незаконно. 03.03.2014 екіпажам вдалося врятувати два Ан-26, три Мі-14, по одному Бе-12 і Ка-27. Сакська авіагрупа зрештою успішно добралась до Миколаєва. Тут на аеродромі Кульбакине теж ніхто не знав про таємну операцію.
Бедзай та члени його команди того березня отримували багато анонімних погроз, повідомлень і дзвінків. Один із них запитував, чи повернуться літаки на базу. В.о. командира запевнив, що повернуться, але не сьогодні. Через 4 дні вдалося передислокувати ще один Ка-27ПС, приписаний до флагмана «Гетьман Сагайдачний».
09.03.2014 російські військові захопили аеродром за підтримки вертольотів Мі-35М. Незважаючи на постійний тиск, частина військових 10-тої Сакської морської авіаційної бригади тримались під українським прапором навіть після так званого «референдуму» та незаконного рішення РФ про «прийняття Республіки Крим та утворення у складі РФ нових суб'єктів – Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». Військову частину збиралися захоплювати кілька разів, зокрема й 19.03.2014. Але черговому аноніму Бедзай тоді віджартувався, мовляв не варто псувати дня народження його 8-річної доньки.
За багато років перебування у Криму Сакська авіаційна бригада стала невід’ємною частиною життя громади. Досі збереглося багато новинних сюжетів та й інших свідчень, де новофедорівці проводять спільні свята з військовими, дякують їм за допомогу в надзвичайних ситуаціях. Однак 22.03.2022 місцеві жителі приєдналися до штурму військової частини. Бригаду закидали димовими шашками. Ще до початку тих подій зброя була здана на склади. Пів дня українські військові провели в облозі, але навіть після штурму особовий склад зібрався та співав гімн України.
Свою службу вони продовжили у Миколаєві та Очакові. Базу 10-ї морської авіаційної бригади ВМС України у Новофедорівці незаконно зайняв 43-й окремий морський штурмовий авіаційний полк ЧФ РФ.
смт Новофедорівка, Євпаторійський район, Автономна Республіка Крим
2014-03-03
