Будівля уряду з’явилась на колись «фонтанній» площі у ході великої забудови Сімферополя − після приєднання Кримської області до Української РСР. Вона зведена 1960 саме як адміністративний центр. Через вулицю у той же період постав Будинок Профспілок. До 50-ї річниці більшовицької революції на площі встановили пам’ятник Володимиру Леніну. Згодом неподалік збудований Український музичний театр.

З радянських часів площа Леніна та будівлі довкола утверджувалися як центр суспільно-політичного життя. Спочатку йшлося про обмежені, суворо контрольовані комуністичною партією заходи. Тут, приміром, проводили міські жовтневі демонстрації.

Зі здобуттям незалежності України на площі часто відбувалися політичні мітинги, меморіальні заходи. У 1990-х кримчани разом з усім українським суспільством  почали розбудовувати демократичні інститути.

Крим повернув собі статус автономної республіки, втрачений у сталінські часи після депортації кримських татар. Чинний порядок передбачив функціонування в автономній республіці як невід'ємній складовій частині України парламенту − Верховної Ради Автономної республіки Крим (ВР АРК), уряду − Ради міністрів Автономної республіки Крим . Діяло також Представництво Президента України. Авторитетним центром суспільно-політичного впливу став Меджліс кримськотатарського народу. У Криму функціонували суди, органи прокуратури, підрозділи Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України, органи місцевої влади.

До 2014 в Криму вирувало насичене політичне життя. Проукраїнські та проросійські сили дебатували в парламенті, на мітингах і на шпальтах періодичних видань. Часом виникали напружені ситуації, що загрожували територіальній цілісності, безпеці та миру, однак кожного разу владі й громадськості вдавалося знайти вихід із конфлікту.

Демократія, правові підходи та політичний плюралізм не сприяли реалізації російського плану відторгнення Криму від України. Тому спочатку окупанти паралізували діяльність центрів політичного життя автономії.

Операція захоплення владних центрів у Сімферополі відбувається блискавично. Ще ввечері 26.02.2014 після багатотисячного мітингу на підтримку територіальної цілісності України суспільно-політична ситуація видається стабільною.

Однак зранку 27.02.2014 більшість кримчан з подивом дізнається, що органи влади автономії захоплені невідомими. Вночі декілька десятків добре озброєних військових без жодного пострілу зайняли спершу парламент, а незабаром й уряд АРК.

Камера спостереження фіксує, що о 04:23 год. в будівлі РМ АРК невідомі військові розбивають вікна, кидають світлошумову гранату, нейтралізують охорону, беруть під контроль основні входи, у приймальній голови займають комп’ютер. На обох адміністративних будівлях українські прапори замінюють на російські триколори.

Загарбники виглядали незвично: російська військова екіпіровка «Ратник», маски та шоломи, що приховують обличчя, сучасні модифікації автоматів АК, снайперські гвинтівки Драгунова, кулемети «Печенег», гранатометами «Муха» та інша новітня стрілецька зброя. При цьому нападники використовують заборонені методи ведення війни, на їхній уніформі немає знаків розрізнення, які б засвідчували державну та організаційну належність. Вони не представляються, не висувають жодних вимог, чекають.

За декілька місяців невідомі, названі у російських ЗМІ як «зелені чоловічки», видадуть себе у відео-звіті Сил спеціальних операцій Росії. Серед іншого бачимо захоплення будівлі кримського уряду: виведення чергових міліції, барикадування всередині, нічну заміну прапорів, заїзд у внутрішній двір щонайменше 4 російських бронеавтомобілів «Тигр» та військової вантажівки. На відео показано також "урядове" засідання щонайменше 17 людей у ділових костюмах під керівництвом Сергія Аксьонова та, вочевидь, пильним наглядом російських військових.

27.02.2014 о 8:30 год. прем’єр Анатолій Могильов виступає зі зверненням до мешканців Криму, в якому повідомляє про захоплення уряду та парламенту невідомими особами. Його спроба переговорів з військовими через розбите скло будівлі уряду завершується невдачею.

До будинків парламенту й уряду стягуються проросійські сили, зокрема, організовані у загони «народні дружини». Вони утворюють «живий щит», захищаючи будівлі від можливого штурму. Серед інших там помічають і майбутнього командира бойовиків на Донбасі Ігоря Гіркіна («Ігоря Стрєлкова»).

27.02.2014 на початку робочого дня про захоплення повідомляє сайт Генеральної прокуратури України. Прокуратурою АРК відкривається кримінальне провадження за ст. 258 КК України «Терористичний акт». Розслідування доручено кримському управлінню СБУ. На місці події перебуває керівництво кримської прокуратури, МВС та СБУ. По тривозі піднято особовий склад місцевої міліції.

Периметр адмінбудівель перекритий. Депутатів тут навпаки очікують. Від імені народних обранців, які прибувають сюди добровільно чи під примусом, починають ухвалюватися незаконні рішення. Серед перших − висловлення недовіри та припинення повноважень уряду Анатолія Могильова, а пізніше й про входження до складу РФ.