Віртуальний музей російської агресії

Віртуальний музей російської агресії

Введіть пошуковий запит:

background

Урядова площа: місце зустрічей влади й громадськості

Будівля уряду з’явилась на колись «фонтанній» площі у ході великої забудови Сімферополя − після приєднання Кримської області до Української РСР. Вона зведена 1960 саме як адміністративний центр. Через вулицю у той же період постав Будинок Профспілок. До 50-ї річниці більшовицької революції на площі встановили пам’ятник Володимиру Леніну. Згодом неподалік збудований Український музичний театр.

З радянських часів площа Леніна та будівлі довкола утверджувалися як центр суспільно-політичного життя. Спочатку йшлося про обмежені, суворо контрольовані комуністичною партією заходи. Тут, приміром, проводили міські жовтневі демонстрації.

Зі здобуттям незалежності України на площі часто відбувалися політичні мітинги, меморіальні заходи. У 1990-х кримчани разом з усім українським суспільством  почали розбудовувати демократичні інститути.

Крим повернув собі статус автономної республіки, втрачений у сталінські часи після депортації кримських татар. Чинний порядок передбачив функціонування в автономній республіці як невід'ємній складовій частині України парламенту − Верховної Ради Автономної республіки Крим (ВР АРК), уряду − Ради міністрів Автономної республіки Крим . Діяло також Представництво Президента України. Авторитетним центром суспільно-політичного впливу став Меджліс кримськотатарського народу. У Криму функціонували суди, органи прокуратури, підрозділи Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України, органи місцевої влади.

До 2014 в Криму вирувало насичене політичне життя. Проукраїнські та проросійські сили дебатували в парламенті, на мітингах і на шпальтах періодичних видань. Часом виникали напружені ситуації, що загрожували територіальній цілісності, безпеці та миру, однак кожного разу владі й громадськості вдавалося знайти вихід із конфлікту.

Демократія, правові підходи та політичний плюралізм не сприяли реалізації російського плану відторгнення Криму від України. Тому спочатку окупанти паралізували діяльність центрів політичного життя автономії.

Від центру влади до першої мішені агресії

Взимку 2014 позиції на вищих і середніх щаблях влади у Криму продовжувала утримувати Партія регіонів (зокрема кримський прем’єр Анатолій Могильов та спікер парламенту Володимир Константинов). Часто це були вихідці з Донбасу, персонально лояльні президенту Віктору Януковичу, проти політики якого країна повстала під час Революції Гідності.

Не лише демократичні та проєвропейські активісти були незадоволені режимом Януковича. Проросійські сили до останнього сподівалися, що силовики придушать мирний протест у Києві і, таким чином, забезпечать продовження державного курсу на зближення з Москвою.

Тогочасні події в Києві − розстріли на Майдані, втеча багатьох колишніх високих посадовців, фактичний розпад правлячої партії – суттєво вплинули на політичне життя в країні. І громадськість, і владні кола в АРК також були налаштовані на зміну правлячої команди.

Вже 22.02.2014 активісти партії «Русское единство» та організації «Русская община Крыма» встановили на площі Леніна намет для запису охочих у так звані «народні дружини» − формування для силового протистояння з новою українською владою.

Натомість наступного дня, 23.02.2014 центральна площа Сімферополя вкотре зібрала багатотисячний мітинг, організований Меджлісом кримськотатарського народу. Учасники висловили підтримку українській владі, вимагали розпуску кримського парламенту, покарання чиновників-сепаратистів, знесення пам’ятника лідеру більшовиків.

У цей період керівництво автономії діяло не завжди злагоджено та послідовно. 23.02.2014 перший заступник голови кримського уряду Рустам Теміргалієв заявляє, що визнає Януковича чинним президентом. Натомість його керівник Анатолій Могильов того ж дня скликає брифінг, на якому висловлює намір виконувати рішення, ухвалені Верховною Радою України та виконуючого обов’язки президента України Олександра Турчинова.

У ті дні обговорювалися різні претенденти на крісло очільника РМ АРК. Серед них практично не фігурувало ім’я Сергія Аксьонова, однак після захоплення адмінбудівель АРК  російськими військовими цей пост займає саме він.

(Не)Відомі загарбники

Операція захоплення владних центрів у Сімферополі відбувається блискавично. Ще ввечері 26.02.2014 після багатотисячного мітингу на підтримку територіальної цілісності України суспільно-політична ситуація видається стабільною.

Однак зранку 27.02.2014 більшість кримчан з подивом дізнається, що органи влади автономії захоплені невідомими. Вночі декілька десятків добре озброєних військових без жодного пострілу зайняли спершу парламент, а незабаром й уряд АРК.

Камера спостереження фіксує, що о 04:23 год. в будівлі РМ АРК невідомі військові розбивають вікна, кидають світлошумову гранату, нейтралізують охорону, беруть під контроль основні входи, у приймальній голови займають комп’ютер. На обох адміністративних будівлях українські прапори замінюють на російські триколори.

Загарбники виглядали незвично: російська військова екіпіровка «Ратник», маски та шоломи, що приховують обличчя, сучасні модифікації автоматів АК, снайперські гвинтівки Драгунова, кулемети «Печенег», гранатометами «Муха» та інша новітня стрілецька зброя. При цьому нападники використовують заборонені методи ведення війни, на їхній уніформі немає знаків розрізнення, які б засвідчували державну та організаційну належність. Вони не представляються, не висувають жодних вимог, чекають.

За декілька місяців невідомі, названі у російських ЗМІ як «зелені чоловічки», видадуть себе у відео-звіті Сил спеціальних операцій Росії. Серед іншого бачимо захоплення будівлі кримського уряду: виведення чергових міліції, барикадування всередині, нічну заміну прапорів, заїзд у внутрішній двір щонайменше 4 російських бронеавтомобілів «Тигр» та військової вантажівки. На відео показано також "урядове" засідання щонайменше 17 людей у ділових костюмах під керівництвом Сергія Аксьонова та, вочевидь, пильним наглядом російських військових.

27.02.2014 о 8:30 год. прем’єр Анатолій Могильов виступає зі зверненням до мешканців Криму, в якому повідомляє про захоплення уряду та парламенту невідомими особами. Його спроба переговорів з військовими через розбите скло будівлі уряду завершується невдачею.

До будинків парламенту й уряду стягуються проросійські сили, зокрема, організовані у загони «народні дружини». Вони утворюють «живий щит», захищаючи будівлі від можливого штурму. Серед інших там помічають і майбутнього командира бойовиків на Донбасі Ігоря Гіркіна («Ігоря Стрєлкова»).

27.02.2014 на початку робочого дня про захоплення повідомляє сайт Генеральної прокуратури України. Прокуратурою АРК відкривається кримінальне провадження за ст. 258 КК України «Терористичний акт». Розслідування доручено кримському управлінню СБУ. На місці події перебуває керівництво кримської прокуратури, МВС та СБУ. По тривозі піднято особовий склад місцевої міліції.

Периметр адмінбудівель перекритий. Депутатів тут навпаки очікують. Від імені народних обранців, які прибувають сюди добровільно чи під примусом, починають ухвалюватися незаконні рішення. Серед перших − висловлення недовіри та припинення повноважень уряду Анатолія Могильова, а пізніше й про входження до складу РФ.

Підконтрольним парламенту й уряду Криму відведено роль легалізації російської окупації. Новий очільник РМ АРК Сергій Аксьонов у ті дні передусім підпорядковує собі силові відомства України на території Криму та звертається по допомогу до російського президента.

P.S.

Тривалий час Володимир Путін видаватиме дуже плутані заяви про причетність російських військових до згаданих подій у Криму. Однак через рік відкрито визнає планування спецоперації. Після проведення так званого «референдуму» 16.03.2014 він скаже, що у Криму були російські військовослужбовці, які «стояли за спинами самооборони». У 2015 президент Росії підпише Указ №103 «Про встановлення Дня Сил спеціальних операцій» і призначить його саме на 27 лютого.

У ході окупації на російські сили спеціальних операцій і надалі покладатимуться найскладніші та відповідальні завдання, такі як штурм військового містечка українського 1-го батальйону морської піхоти у Феодосії. Захоплення більшості інших об’єктів у Криму доручатимуть парамілітарним формуванням «самооборони» та військовим з менш «елітних» російських формувань.

Чимало високопосадовців, що сприяли окупантам у захопленні адмінбудівель Криму, потраплять до санкційних списків України, США, ЄС. Щодо деяких представників колишньої кримської влади, а також адміністрації так званої «Республіки Крим» відкрито низку кримінальних проваджень в Україні. 05.03.2014 Шевченківський районний суд міста Києва задовольнить клопотання органів досудового слідства про затримання Володимира Константинова і Сергія Аксьонова. Їх підозрюють у зазіханні на конституційний лад за попередньою змовою, у закликах до насильницької його зміни, посяганні на територіальну цілісність України тощо.

Окремі органи влади Криму поступово відновлять свою діяльність на підконтрольних Україні територіях, переважно у Києві, Херсоні, Одесі.

Після нічного захоплення адмінбудівель російські військові вільно господарюватимуть у Сімферополі. Під їхнім прикриттям впевненішими стануть і «народні дружини», «самооборона», «казаки». Одиночного пікетувальника Решата Аметова з урядової площі викрадуть і жорстоко вб’ють. Відкрито серед дня, з пострілами і побоями 01.03.2014 захоплять Будинок профспілок разом з «Центром журналістських розслідувань» у ньому. Синьо-жовті прапори повсюдно замінять на російські. Окупаційна адміністрація реставрує центральний пам’ятник Леніну, а з назви музичного театру вперше від часу заснування вилучить слово «український». Площа втратить свою суспільно-політичну функцію і набуде виразних ознак простору окупації.

Опубліковано 2021-09-01

Ольга Волянюк

Центр дослідження безпекового середовища «Прометей»

Джерела

EU Sanctions Map Issuance of a new Ukraine-related Executive Order; Ukraine-related Designations. 17.03.2014. Березовець, Тарас. Анексія: острів Крим. Хроніки «гібридної війни». 2-е вид. Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2016. 391, [16] c. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року (Протоколу І) Завтра ВР Крыма может отправить правительство Могилева в отставку. 24.02.2014. Центр журналистских исследований. Куницын не исключает, что станет премьер-министром Крыма, если “Родина скажет: надо”. 24.02.2014. Центр журналистских исследований. Козлов П. «Если это имело определенную режиссуру, режиссеру нужно поставить пять с плюсом» -Рустам Темиргалиев о развитии событий, приведших к референдуму в Крыму. 16.03.2015. Интервью. Ведомости. Крим за завісою. Путівник зоною окупації / Під заг. ред. А. Майорової. Авт. колектив: О. Волянюк, К. Добровольська, М. Майоров. Київ, 2019. 156 с. Майдан від першої особи. Регіональний вимір. Вип. 3. : у 2 ч. Ч. 1. АР Крим – Луганська область / уклад.: О. Білобровець, Л. Бондарук, Т. Ковтунович, Т. Привалко [та ін.], відп. ред. Т. Привалко ; Укр. ін-т нац. пам’яті. Київ : К.І.С., 2017. 416 с. Могильов запевняє, що не допустить екстремізму й анархії. 23.02.2014, 18:45 Окупація Криму: «Без знаків, без імені, ховаючись за спинами цивільних». Дослідження. Українська Гельсінська спілка з прав людини. Київ, 2019. 35 с. Прем’єр Криму Могильов заявляє, що виконуватиме нові закони. 23.02.2014. Радіо Свобода. Указ Президента Российской Федерации от 26.02.2015 г. № 103. Об установлении Дня Сил специальных операцій. Указ Президента України №133/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"
Показати усі