Після незаконного встановлення контролю над півостровом Росія одразу ж розповсюдила дію свого законодавства на кримчан. Без їхньої згоди мешканці Криму визнані «російськими громадянами», а це означало й примусове виконання «обов’язків громадянина РФ», зокрема – військову службу.

Майже одразу після російського закону «Про включення Криму до складу РФ», Володимир Путін 02.04.2014 підписав й указ, яким включив Крим до складу Південного військового округу РФ. Так званий «голова» Криму Сергій Аксьонов видав розпорядження про те, щоб російські військкомати зайняли всі приміщення, в яких до окупації знаходилися українські комісаріати.

Тож уже у серпні 2014 на окупованому півострові створюються російські призовні комісії. З тією ж ціллю Федеральна міграційна служба РФ оперативно забезпечує незаконну видачу російських паспортів першочергово громадянам України призовного віку (1987–1996 років народження). Поки до військових частин їх не відправляють. Втім агресор розпочинає «автоматично» ставити українських громадян на військовий облік РФ. У сімферопольському військкоматі створюють збірний пункт. За тим же «сценарієм» перший призов розвивається і в Севастополі.

Однак вже навесні 2015 вперше громадян України відправляють до російських військ у Криму за строковою службою. Під час весняної кампанії 2015 Росія призиває щонайменше 485 громадян України з окупованих АР Крим та м. Севастополь. Попри те, що багато хто не бажає служити Росії, цей призов супроводжується урочистими заходами пропагандистського характеру, широко висвітлюється в російських і кримських ЗМІ.

Багато кримчан не хочуть служити в російській армії, але їх примушують до служби через кримінальну відповідальність за ухилення від призову. Стаття 328 Кримінального кодексу РФ передбачає покарання за це від штрафу в розмірі до 200 тисяч рублів до позбавлення волі на строк до двох років. І навіть після притягнення до відповідальності, людина має відслужити. За такою статтею проти кримчан порушено щонайменше 201 кримінальну справу, про що регулярно звітує Кримська правозахисна група.

Через переслідування, щоб уникнути призову, багато кримчан, залишають рідний дім і переїжджають до підконтрольної Україні території. Вони не можуть повернутися додому щонайменше до 27 років. Інші кримчани постійно змінюють місце проживання, намагаючись сховатися від російських військкоматів.

Прокуратура автономії розглядає такі дії держави-окупанта та її окупаційної адміністрації в контексті реалізації політики РФ, що спрямована на зміну демографічного складу населення півострову, оскільки кримчан фактично змушують покидати півострів для уникнення незаконного призову на службу до армії держави-окупанта або кримінальної відповідальності за «ухилення» від такої служби. Вказані дії грубо порушують норми міжнародного гуманітарного права та є воєнним злочином відповідно до Римського статуту.

Станом на червень 2021 року органами правопорядку автономії встановлено та повідомлено про підозру 7 військовим комісарам різних районів окупованого Криму, які, починаючи з 2015 року, безпосередньо організовують та проводять на півострові вказані незаконні призовні компанії. Дії підозрюваних кваліфіковано як воєнний злочин за ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Станом на кінець 2020 Росія здійснить вже 12 мобілізаційних кампаній та мобілізує не менше 28 044 осіб у Криму. При чому щорічно кількість призовників зростатиме. У 2015 було призвано 1542 кримчанина, у 2017 – 4500, а у 2020 – 6300. 

В обмеженому інформаційному просторі окупованого півострова поширюватимуть міфи про притягнення до відповідальності на підконтрольній Україні території кримчан, які були вимушені відслужити в збройних силах РФ. За останні декілька років кількість таких осіб значно збільшилась. Таким чином, окупаційна влада продовжує реалізувати політику РФ, що спрямована на зміну демографічного складу населення півострову, оскільки кримчан фактично змушують покидати півострів для уникнення незаконного призову на службу до армії держави-окупанта або кримінальної відповідальності за «ухилення» від такої служби. Вказані дії грубо порушують норми міжнародного гуманітарного права та є воєнним злочином відповідно до Римського статуту

Однак за міжнародним та українським законодавством воєнний злочин вчинили не призовники, а посадові особи РФ та представники окупаційної влади.

Тож, саме вони – злочинці, а призовники – постраждалі від цього злочину та не переслідуються правоохоронними органами України.

Конвенція про захист цивільного населення під час війни та Римський статут Міжнародного кримінального суду забороняють окупаційній державі примушувати населення окупованої території служити в її збройних силах. І докази цього воєнного злочину РФ у Криму вже зібрані правозахисниками та прокуратурою АР Крим та м. Севастополя. Вони передані також Прокурору Міжнародного кримінального суду. У грудні 2020 Прокурор Фату Бенсуди оголосить про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні. Офіс Прокурора дійде висновку – існують обґрунтовані підстави вважати, що в контексті ситуації в Україні, скоювались злочини проти людяності та воєнні злочини, серед яких і призов громадян України до збройних сил РФ на окупованій території АР Крим та м. Севастополя. Це наближатиме той день, коли керівництво РФ буде відповідати за злочинні дії та окупацію.