Слово «Черкаси» має багато значень, а ще декілька виразних асоціацій в сучасній культурі. Російсько-українська війна додала цьому слову ще більше сенсів.

Черкаси – це місто в центрі України, важливий транспортний вузол, про який із письмових джерел відомо щонайменше з 13 ст. 

Черкаси – це екзоетнонім, тобто назва жителів значних територій сучасної України у 15-18 ст. Часто саме так деякі сусіди іменували козаків.

Зрештою «Черкаси» – це корабель Військово-морських сил України, який не скорився російським окупантам вже після ухвалення всіх формальних рішень про анексію українського Криму.

Існує чимало версій, що дослівно означає «Черкаси». Втім ті, хто ототожнюють себе чи справу свого життя з Черкасами, переважно віддають перевагу одній: Черкаси – це «люди сили».

Загадкові назви та сумнівні свідчення – типовий сюжет для історії України, що втратила чимало джерел за роки бездержавності. Втім щойно дозволяли умови, «люди сили» докладалися до самовідновлення. Так трапилося і в 1997-му, коли після складних переговорів і відвертого тиску РФ в процесі поділу флоту, Україні все ж вдалося розпочати розбудову власних ВМС в Криму.

Чорноморський флот СРСР за місцем базування ще у 1992-у мав би цілковито відійти під командування незалежної України. Однак кораблі вимушено продовжували нести сумнівну службу під військово-морськими прапорами неіснуючої держави. Лише через 4 роки Україна почала отримувати в Криму занедбані бойові одиниці зі складу прославленого Червонопрапорного Чорноморського флоту. Серед них і «Разведчик» – морський тральщик проекту 266 м (шифр «Аквамарин»). Влітку 1997-го в складі українських військово-морських сил корабель отримав бортовий номер U-311 і назву «Черкаси».

Тоді чимало міст України по-своєму «з’явилися» на морі – як назви кораблів. Застарілі та часто розграбовані росіянами в процесі поділу ЧФ кораблі потребували ремонту й модернізації. Шефство над таким масштабним відновленням приймали різні регіони країни.

Черкаси не мають прямого виходу до моря, але життя регіону пов’язане з кораблями й морськими походами. Місто на високому правому березі Дніпра. Тут багато знають про відбудову. Давню фортецю в Черкасах руйнували та відновлювали декілька разів, зрештою великий пласт історичної спадщини буквально затопили у водосховищі в радянський період. Тож уже в незалежній Україні міська влада та черкасці загалом активно долучилися до флотських справ.

Під їх опікою морський тральщик модернізували. Такого класу корабель створений для пошуку і знешкодження мін у найвіддаленіших куточках морів і океанів. Він виготовлений із нержавіючої сталі, має достатнє для ведення бойових дій і оборони морської зони озброєння. Тральщик неодноразово брав участь у міжнародних навчаннях, зборах-походах кораблів ВМС України. 

У Новоозерному, де базувався корабель, раді гостям із Черкас. Жителі міста їздять на флот і з перших днів окупації Криму організовують волонтерську допомогу. Одразу кілька поколінь черкасців вболівають і підтримують екіпаж морського тральщика, коли той навесні 2014-го відчайдушно стримує штурм росіян.

Міста й регіони України тісно зв’язані між собою, часто несподіваними сюжетами. Багато з них ведуть саме водними шляхами й «осідають» у морських портах. Таким портом є й Очаків.

Очаків – це одночасно військове й туристичне місто України, ворота Дніпро-Бузького лиману.

«Очаків» – приблизна транскрипція турецької назви міста Ачі-Кале, «фортеці біля моря», яку наприкінці 15 ст. контролювали кримські татари та неодноразово захоплювали козаки, зокрема й під проводом старости Черкас.

«Очаків» – це також великий протичовновий корабель, який збудували в Миколаєві, 1969-го прийняли до складу Чорноморського флоту СРСР, а пізніше вже в складі ЧФ РФ затопили у Донузлаві, аби привласнити кораблі українських ВМС. 

Існує декілька трактувань назви цього корабля. Росіяни від назви на честь українського міста відмовилися, навпаки у такий спосіб продовжували імперську риторику. У радянські роки його залучали до бойових походів, відзначали високими нагородами. Кажуть, ім'я присвоєно за взяття російською армією і флотилією фортеці Ачі-Кале. 1788-го поблизу Очакова козацька флотилія та ескадра під командуванням Джона Поль Джонса завдали поразки турецькому флоту. Місто тоді завоювали, а фортецю за наказом російського князя Потьомкіна спалили.

Вже в 1990-ті пожежа охопила й однойменний корабель. Росіяни довго намагались відремонтувати «Очаків», та зрештою у 2011-му відправили його на відстій у Севастополь. Планували передати на металобрухт. Але 2014-го саме цей корабель потопили першим – для блокування українських військових.

У ніч на 06.03.2014 на виході з озера Донузлав російські військові перегороджують шлях кораблям Південної військово-морської бази України. Російські кораблі, зокрема флагман «Москва», вже й до того декілька днів чатують на українських моряків на зовнішньому рейді.

Зрештою росіяни втягують на буксирах раніше списаний «Очаків» і ставлять його між Північною і Південною косами на вході в Донузлав. За допомогою протипожежного катера корабель наповнюють водою, він втрачає стійкість і лягає на борт. Увесь цей час прожектори російських кораблів «засліплюють» наглядовий пост ВМС України. Невдовзі поряд затоплюють ще декілька менших водолазних суден.

Тральщик «Черкаси» опиняється в пастці. У Донузлаві також заблоковані корвет «Вінниця», тральщики «Чернігів» та «Генічеськ», десантні кораблі «Костянтин Ольшанський» та «Кіровоград», протипожежний катер «Євпаторія», транспортний корабель «Горлівка», морський буксир «Ковель», протидиверсійний катер «Феодосія», катер-торпедолов «Херсон», буксирний катер «Новоозерне». Лише два з них – «Генічеськ» і «Костянтин Ольшанський» – майже до останнього стоять із «Черкасами».

Коли стає відомо, що російські війська знаходяться біля військово-морської бази, «Черкаси» розпочинають підготовку до бою. І вдень, і вночі екіпаж на варті зі зброєю. Українські моряки у біноклі спостерігають за військовими без розпізнавальних знаків. Готуються до протиповітряної, протипідводно-диверсійної, протикатерної оборони. Прагнуть прорватися до Одеси. Нарешті отримують команду вийти в море, за якою усі бойові одиниці знімаються з якоря. Але команда запізніла, і це остаточно зрозуміло, коли корабель пробує подолати створені росіянами штучні перешкоди.

Вночі «Черкаси» відтягуються від причалу, щоб ворог не міг підібратися. Вони роблять кілька спроб вийти в море. Докладають усіх зусиль, щоб звільнити прохід. Буксирувати затоплені кораблі не вдається, тральщик для цього не придатний. Але корабель тримає кругову оборону, незважаючи на відрізаний доступ навіть до прісної води. Волонтери, зокрема й кримські татари, у ті дні намагаються підтримати екіпажі заблокованих українських кораблів, але і в цьому перешкоджають окупанти.

Система зв'язку українських військових фактично знищена. Але командування тральщика знаходить можливість зв’язатися з фахівцями, разом проводять розрахунки та наважуються на ще одну спробу прориву. Водолаз знаходить шлях можливого проходу «Черкас» між двома затопленими кораблями. Це ризикована операція, коридор досить тісний. 23.03.2014 «Черкасам» майже вдається задум. Але при переході навпроти з’являється буксир РФ, який штовхає український корабель, кидає «Черкаси» на мілину. Екіпаж готовий дати збройну відсіч агресору, але не отримує санкцію від військового керівництва. Чинить опір лише пожежними гідрантами.

Проти російських спецпризначенців, які атакують корабель вже 25.03.2014, цього вочевидь недостатньо. Бій триває кілька годин: із димовими завісами, гранатами, пострілами. Українці відбиваються від катерів за допомогою бугрів. Для штурму «Черкас» росіяни залучають одразу кілька бойових одиниць – 2 вертольоти, 3 швидкісні катери, буксир. Спершу вони спускаються на борт із повітря, потім допомагають човнам. На момент захоплення з ладу вже вийшло кермо тральщика. Сили нерівні. До вечора росіяни беруть під контроль останній військовий об’єкт в Криму під українським прапором.

Юрію Федашу 27.03.2014 присвоять звання почесного громадянина міста Черкаси. Він продовжить нести службу в ЗСУ.

Шандор Кіш загине на службі у перший день повномасштабної війни, в Очакові. Вже 14.03.2022 його посмертно нагородить Президент України орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

Прем'єра кінострічки «Черкаси» відбудеться 16.07.2019, а вже у 2022-му багато акторів та учасників знімальної групи фільму самі поповнять ряди захисників України.

Черкаси як і багато інших міст України з перших днів повномасштабного вторгнення потерпатимуть від російського терору. Однак, попри російські ракети в небі, у міському клубі юних моряків збиратимуть кошти на черговий дрон для ЗСУ. Місто радо зустріне й звільненого з російського полону молодого захисника острова Зміїний.

Назви «Черкаси» та «Чернігів» офіційно отримають два тральщики-шукачі мін Sandown, які українському флоту передасть Велика Британія. Вже 22.01.2023 ці кораблі вийдуть в море під українським прапором.

Україна вкотре відновлюватиме флот – цього разу сучасний, із морських дронів. Станом на березень 2023-го Генеральний штаб ЗСУ прозвітує про 18 кораблів і катерів, які противник втратив за рік повномасштабного вторгнення в Україну.