Ідея будівництва мосту через Керченську протоку не була новою. Такі ж плани мав зокрема Адольф Гітлер. Окупацію Криму він  «історично» обґрунтовував, у півострові вбачав «домівку германського племені готів». Відтак персонально наказав провести трансконтинентальний залізничний шлях із Мюнхена, через Крим до Індії. Німецьким військам реалізація задуму з переправою вдалася частково. Через Керченську протоку в 1943 спорудили канатну дорогу для забезпечення німецького плацдарму на Кубані.
Втілити масштабніший проєкт тодішнім окупантам не дозволили військові поразки, але завезені німцями будматеріали використали вже радянські інженери. У 1944 було зведено тимчасовий залізничний міст між станціями Крим і Кавказ. Однак вже взимку 1945 опори споруди не витримали тиску льодової криги. Радянська влада остаточно відмовилася від планів відновлення мосту в 1970-х, зокрема й через значну вартість проєкту.
Ідею сухопутного сполучення через протоку знову почали обговорювати на початку 1990-х, коли обидва її береги вже належали до різних держав України та Росії. У 2000-х йшлося про використання у цьому проєкті острова Тузла, що однак став предметом міждержавного конфлікту між РФ та Україною. 
У розпал Революції Гідності Віктор Янукович побачив у подібних проєктах своєрідний «рятувальний жилет» для самозбереження при владі. 17.12.2013 під час свого візиту до Москви він уклав угоду «Про спільні дії з організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку», яку було підписано «в пакеті» з іншими домовленостями політичного й економічного характеру. Дію угоди припинено постановою Кабінету Міністрів України. А втім задум із мостом невдовзі реалізовує окупант.

Володимир Путін особисто бере участь у незаконному відкритті автомобільної та залізничної гілок «Кримського мосту». Дійство організовують у традиціях радянської доби. Запуск автомобільної частини мосту відбувається 15.05.2018. У рамках програми російський президент за кермом «Камазу» очолює колону з автомобільної та будівельної техніки, яка нібито брала участь у будівництві об’єкта (загалом близько 35 машин).

23.12.2019 Володимир Путін вже відкриває залізничний рух по мосту через Керченську протоку. Він прямує у кабіні рейкового автобуса з тимчасово окупованої Керчі до російської станції «Тамань». Під час маршруту російський очільник спілкується з робітниками, які будували міст. Ці російські будівництва використовуються для підживлення культу особи кремлівського диктатора. Будівництво всіляко прославляють у російських піснях, фільмах, телепрограмах тощо.

З транспортної, інфраструктурної та логістичної точок зору, незаконно зведений мостоперехід є одним зі засобів примусової інтеграції державою-агресором  тимчасово окупованої території до свого складу.

«Кримський міст» систематично використовується для посилення окупаційного міжвидового угрупування військ у Криму та Чорноморського флоту РФ. Під час військових навчань різного масштабу, які проводяться державою-окупантом на регулярній основі, часто перекидають додаткові сили з Росії на тимчасово окуповану територію АРК та м. Севастополя. Також міст покращує можливості «сирійського експреса» РФ.

Нібито для «захисту і безпеки транспортного переходу» держава-окупант створює обмеження вільного судноплавства. РФ регулярно на постійній або тимчасовій основі практикує закриття окремих морських районів для безперешкодного судноплавства в акваторії Керченської протоки й Азовського моря, зокрема на ділянках розташування «Керченського мосту». Береговою охороною Прикордонної служби ФСБ РФ регулярно здійснюються незаконні зупинки та огляди суден, які прямують до/з Азовського моря Керченською протокою. Це призводить до того, що українські азовські порти у містах Бердянськ і Маріуполь, а також компанії судновласників несуть значні економічні збитки.

РФ в односторонньому порядку почала кваліфікувати акваторію Керченської протоки й Азовського моря під призмою свого національного правового режиму. Водночас будь-які дії України по захисту свого державного суверенітету на морі можуть бути оголошені державою-агресором «провокацією» і слугувати потенційним «casus belli». Яскравим прикладом слугує керченський інцидент 25.11.2018.

De facto Азовське море перетворилося у «внутрішнє озеро» Росії, а Керченська протока й «Кримський міст» використовуються державою-окупантом в якості інструменту військово-політичного й економічного тиску на Україну. Наразі зберігається загроза поширення «повзучої окупації» й на Чорноморський регіон. РФ може спробувати встановити контроль над морськими транзитними шляхами поблизу незаконно захоплених нафтових і газових платформ на чорноморському морському шельфі України або вдатися до збройної агресії на о. Змійний.

Охорона й оборона «Керченського мосту» включає:
-сухопутний компонент – бригаду особливого призначення «Росгвардії»;
-повітряний компонент – морську авіацію Чорноморського флоту РФ, а також засоби протиповітряної оборони;
-морський компонент – кораблі та катери ЧФ і Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ.