Віртуальний музей російської агресії

Віртуальний музей російської агресії

Введіть пошуковий запит:

background

Оточений Маріуполь

Сестри Кучугуріни, 7-річна Анастасія та 13-річна Софія, мешкали в Маріуполі разом із мамою Ольгою та братом Олексієм. Їхня сестра Валентина Єрмачкова жила окремо, у місті Дніпро.

Востаннє Валентина говорила телефоном із рідними наприкінці лютого 2022, коли Маріуполь уже перебував у оточенні російських військ. Дівчина переконувала маму виїжджати до неї в Дніпро, але та відмовлялася.

Ольга з дітьми залишалася у своїй квартирі в Маріуполі, де вже зникло опалення, вода, електрика. У підвал сімʼя не спускалася через ризик завалів. Лише згодом вони перейшли жити до подруги сімʼї в інший район Маріуполя. Запаси продуктів вичерпувалися.

Софія Кучугуріна пригадує в інтервʼю Kyiv Independent, як 24.03.2022 вони разом із братом і мамою пішли до одного з металургійних комбінатів Маріуполя, де ще залишалася вода, їжа, вугілля. Щойно вони дійшли до місця призначення, як туди прилетіла ракета. Ольга й Олексій опинилися під завалами та загинули. Софії вдалося врятуватися.


Так дівчинка разом із молодшою сестрою Анастасією опинилися самі в місті, що вже частково було під російською окупацією. Подруга їхньої сімʼї тимчасово прихистила дівчат.

У цей же час із оточеного Маріуполя намагалися врятуватися двоє друзів-підлітків: Максим Бойко й Іван Матковський. Вони навчалися в Маріупольському будівельному коледжі та на початку повномасштабного вторгнення перебували в гуртожитку.

Певний час зі студентами залишався їхній законний опікун – директор коледжу – Антон Білай. Згодом Білай разом зі своєю сімʼєю виїхав із Маріуполя та повідомив поліцейських, які ще залишалися в місті, щоб хлопців евакуювали з гуртожитку.


Максима й Івана перевезли в одне з найбільших укриттів міста Приазовського державного технічного університету, неподалік Драматичного театру.

«Ракети, міни від нас прилітали десь у метрах п’ятдесяти. Лупили також по нашій будівлі».

16-річний Матковський в інтервʼю Kyiv Independent, 31.05.2023. 

20.03.2022 Матковський і Бойко разом із місцевими з їхнього укриття вирішили виходити пішки з Маріуполя та рухатися в бік Запоріжжя.


Після кількох годин дороги хлопці дісталися до селища Мангуш. Російські військові на блок-посту перевірили в них документи і пропустили далі. Хлопці вирішили тимчасово зупинитися в місцевій лікарні, щоб перепочити перед дорогою. Утім уже згодом туди приїхала керівниця соціальної служби з Донецька Олена Вербовська. Чиновниця залишилася працювати в місті після його окупації в 2014.

Вербовська вивезла Матковського і Бойка до Донецька, у міську дитячу клінічну лікарню № 5. Там же опинилися і сестри Кучугуріни. Не пізніше травня 2022 дівчат примусово перемістили з Маріуполя представники окупаційної влади Донецької області та вивезли на вантажній машині до Донецька.

Окуповані території – проміжні пункти депортації

Російські військові, у полі зору яких опинялися діти з Маріуполя, вивозили їх усюди, куди це було можливо: вони потрапляли до фільтраційних таборів, до центрів соціально-психологічної реабілітації, а також у багатьох випадках – до лікарень на окупованих територіях. Про це говорить Дарʼя Касьянова, голова правління спілки «Української мережі за права дитини», в коментарі Kyiv Independent.

Дітей із Маріуполя утримували щонайменше в 9 лікарнях міста Донецька. Ці заклади стали проміжними пунктами перед тим, як неповнолітніх українців почали передавати під опіку в сімʼї, до інтернатних закладів або депортувати в Росію.

«Це давало Росії козир, що нібито діти в медичному закладі, перебувають із медичних міркувань. Отже, про який міжнародний злочин можемо говорити? Це все "гуманітарна акція – порятунок українських дітей". Але насправді це був пункт, з якого дітей розподіляли далі».

Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини, у коментарі Kyiv Independent.

Анастасія і Софія Кугуріни, а також Іван Матковський і Максим Бойко у дитячій лікарні № 5 міста Донецька постійно шукали можливість під’єднатися до інтернету. Щойно це вдалося, вони зв’язалися зі своїми близькими. Кучугуріни – з сестрою Валентиною Єрмачковою. Бойко і Матковський – з їхнім опікуном Антоном Білаєм. Діти мали єдине бажання – повернутися на територію, підконтрольну Україні, з’єднатися з близькими.

Єрмачкова оформила опіку над обома сестрами, і орієнтовно наприкінці травня 2022, вони з Білаєм почали збиратися в дорогу, в окупований Донецьк.


Однак у той час, коли Єрмачкова вже була в дорозі до сестер, вона отримала повідомлення від Софії. Дівчина писала, що до неї в лікарню прийшла знайомитися сімʼя, яка планувала взяти її під свою опіку. Їх із молодшою сестрою Анастасією хотіли розлучити.


«Мене хотіли забрати, а Настю – ні. Я була обурена. По-перше, чому так? А по-друге – за мною ж сестра їде. Я вже всім лікарям про це казала, щодня повторювала».

Софія Кучугуріна в інтервʼю Kyiv Independent

Єрмачкова зателефонувала Світлані Майбороді – українській чиновниці, яка пішла на співпрацю з окупантами після захоплення окремих районів Донеччини в 2014. Там вона очолювала всі соціальні служби у справах сім'ї та дітей. Вперше Єрмачкова вийшла з Майбородою на звʼязок, коли виїжджала до Донецьку. Тоді вони узгодили, що дітей забере саме Валентина.

Іван та Максим також були під загрозою викрадення. У той час, коли Антон Білай був на шляху до Донецька, Світлана Майборода запропонувала хлопцям поїхати разом із рештою дітей, які перебували в лікарні, на «відпочинок» у пансіонат Московської області. Іван відмовився та одразу повідомив про це свого опікуна. Білай заборонив хлопцям погоджуватися на цю пропозицію, а потім і сам отримав дзвінок від Майбороди. Він підтвердив намір забрати хлопців з Донецька


Матковський і Бойко залишилися чекати опікуна в лікарні, натомість діти, які перебували разом із ними цьому закладі, були вимушені поїхати в Росію.

«Вони [діти] влаштували бунт, ходили до головного лікаря. Вони сказали, що не хочуть нікуди їхати. Але їх так ніхто не послухав».

Матковський в інтервʼю Kyiv Independent, 31.05.2023.

«Група 31»

Відповідно до документів, які журналісти Kyiv Independent отримали від джерел, 27.05.2022 групу з 31 дитини депортували з Донецького дитячого соціального центру до пансіонату «Поляни», це відділення Дитячого медичного центру Управління справами президента Володимира Путіна у селищі Горки-10, Одинцовського району, Московській області. Це той заклад, куди Майборода пропонувала поїхати Матковському та Бойку.


Відповідальним за цей виїзд був Кирило Потиліцин – тимчасовий виконувач обовʼязків керівника Донецького дитячого соціального центру.

Частина дітей зі згаданого списку до повномасштабного вторгнення мешкали в Маріуполі. Деякі з цих дітей перебували в дитячій лікарні № 5 міста Донецька в один час з Іваном і Максимом. Хлопці упізнали девʼятьох дітей за фото, наданими журналістами Kyiv Independent.

Ще частина дітей зі згаданого списку мешкали на територіях, які російські військові окупували з 2014. Журналісти Kyiv Independent ідентифікували 20 дітей зі списку. 13 із них були сиротами або їхніх батьків позбавили батьківських прав.

У документі, до якого отримали доступ журналісти, йшлося, що всіх дітей мали повернути до Донецька за місяць. Утім цього не відбулося.

Після так званого «відпочинку» щонайменше 14 дітей незаконно потрапили в російські сімʼї. Серед них і маріуполець Пилип Головня – хлопець, якого у свою сімʼю незаконно взяла російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова, та якому публічно вручили російський паспорт.


Львова-Бєлова мала особистий контакт із дітьми «групи-31». Вона приїздила до них у пансіонат «Поляни» у Підмосковʼї та згадувала їх під час своїх інтервʼю та виступів.

«З цими дітьми ми зустрічалися на території Донецька після їхньої евакуації з Маріуполя, наші військові вивозили цих дітей із підвалів на БТРах. І їх помістили до лікарняних закладів, де вони перебували протягом кількох місяців. Тоді, коли ми приїжджали з нашою командою до Донецька, я зустрілася з кількома з них. І ми зрозуміли, що зараз дуже важливо дати цим дітям можливість подихати».

Самовикриття Марії Львова-Бєлової в інтерв’ю на YouTube-каналі «Дайте сказати», 03.06.2022.

Депортацію цих дітей російська чиновниця виправдовувала «відпочинком і порятунком». Згодом наголошувала, нібито Росія не чинить перешкод у тому, щоб возз’єднувати депортованих українських дітей із їхніми сім’ями.

Утім насправді все відбувалося інакше.

Євгена Межевого розлучили з його трьома неповнолітніми дітьми, коли вони через окуповані території намагалися виїхати з Маріуполя на початку його облоги у 2022. У матеріалі видання Vanity Fair йдеться: під час фільтрації Євгена затримали через місце реєстрації – військова частина на заході України, де він служив у 2016–2019. Чоловіка забрали в полон до колонії в Оленівці. Троє його дітей опинилися в Донецьку. Їх у складі згаданої групи депортували до пансіонату «Поляни».


Євгена утримували 45 днів у полоні, коли він вийшов на зв’язок зі старшим сином, дізнався, що діти перебувають в Росії. Чоловік сподівався, що їх повернуть до Донецька, як і обіцяли. Утім невдовзі він отримав дзвінок від сина. Той говорив, що в батька є п’ять днів, щоб їх із сестрами забрати. Працівники пансіонату сказали дітям, що їх не повертатимуть до Донецька нібито через небезпеку в місті, а відправлять до притулку або в російську сім’ю під опіку.

Після цих слів Євген терміново вирушив до Московської області та забрав дітей. Зараз сім’я мешкає за кордоном.

Маріуполець Богдан Єрмохін, також один з тих, хто опинився з групою дітей на «відпочинку» у Підмосков’ї. Згодом він потрапив до сім’ї Ірини Рудницької – лікарки, яка була на фронті під час чеченської війни. За матеріалами Радіо Свобода, Богдан Єрмохін був вимушений отримати російський паспорт, а згодом йому вручили повістку, щоб стати на облік у військкоматі. Підліток намагався самостійно виїхати з Росії, утім його затримали та повернули назад до прийомної сім’ї.

Напередодні повноліття Богдан почав планувати ще одну спробу повернення. Він звернувся до уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, а також записав відео-звернення до президента Зеленського з проханням йому допомогти.


За Богданом до Росії поїхала сестра, яка оформила опіку над хлопцем. Лише такими складними зусиллями 19.11.2023 у день свого повноліття він зміг повернутися в Україну. Згодом Богдан розповідав, як у Росії зіштовхувався зі цькуванням з боку однолітків, ті називали його «хохлом».

Благодійна організація Save Ukraine, яка займається поверненням депортованих дітей і дітей, що перебувають на окупованих територіях, у травні 2023 мала випадок, коли представники ФСБ затримали в Росії Ольгу Гурулю, жінку, яка у складі рятувальної місії фонду їхала забрати свого похресника Дениса Костєва з окупованого Генічеська Херсонської області. Російське пропагандистське «РІА-новини» повідомили, що українка нібито приїхала до Росії, щоб вивезти дітей-сиріт із «нових регіонів за кордон». Після трьох днів допиту та затримання жінку депортували в Україну.

За інформацією агентства Reuters, на початок повномасштабного вторгнення похресник Ольги Гурулі Денис Костєв мешкав у Херсоні. Він був одним з чотирьох тисяч сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яких Росія вивезла на контрольовані нею території після 24.02.2022.  


Восени 2022 Костєва примусово перемістили до Криму у табір під виглядом «відпочинку». Пізніше хлопець опинився в Генічеську, де почав навчатися в училищі. Там з ним вийшли на контакт представники ФСБ. Вони пропонували Костєву надати інформацію про своїх одногрупників, які мають контакт із СБУ, а також сказати, де в Херсоні може бути розташована українська зброя. За словами Костєва, він не пішов на співпрацю.

Після затримання Ольги Гурулі, представники ФСБ змусили Костєва подзвонити своєму зведеному брату в Німеччину і сказати, що він не планує покидати Генічеськ. Зрештою пізніше хлопець виїхав до Росії, а згодом переїхав до Польщі, де очікував оформлення документів, щоб возз’єднатися зі своїми родичами в Німеччині.

Масштаб воєнного злочину

Станом на жовтень 2025, за інформацією порталу «Діти війни», відомо про 19 546 депортованих українських дітей. Правозахисники схиляються до того, що ця цифра може бути в рази більшою. Росія почала депортувати українських дітей ще задовго до повномасштабного вторгнення.

У звіті Омбудсмена України Дмитра Лубінця за 2023, з посиланням на інформацію прокуратури АР Криму, йдеться про те, що перший випадок депортації був зафіксований у жовтні-листопаді 2014 в Криму. Тоді в межах всеросійського проєкту «Потяг надії» 7 дітей віком від 8 місяців до 10 років депортували до Москви, Бєлгорода, Республіки Адигея, Воронезької області та Краснодарського краю, де їх передали до російських сімей.

З початком повномасштабної війни Росія поширила практику депортації дітей практично на всі регіони, що були або досі перебувають під окупацією. Дітей вивозили з Луганської, Донецької, Херсонської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей.

За словами Дарʼї Зарівної, директорки ініціативи Bring Kids Back UA, українські депортовані діти перебувають у 21 російському регіоні.

До того ж, упродовж 2022–2024 російська влада ухвалювала закони й інші адміністративні рішення, що спрощували надання громадянства або процедури усиновлення для дітей із окупованих територій. Це зробило державну політику ще більше орієнтованою на інтеграцію дітей у російське середовище.

17.03.2022. Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Владіміра Путіна та Марії Львової-Бєлової за підозрою у депортації українських дітей.

Російські лідери заперечували свою причетність до воєнного злочину.

05.04.2023 49 країн світу в спільній заяві засудили РФ за організацію засідання Радбезу ООН стосовно нібито правових підстав викрадення українських дітей з тимчасово окупованих територій.

Путін на зустрічі з лідерами африканських країн, які приїхали до Санкт-Петербурга 17.06.2023, заявив, що депортація українських дітей була цілком легальною, нібито Росія рятувала та не чинить перешкод у їхньому возз’єднанні з сім’ями.

Парламентська асамблея Ради Європи 28.04.2023 визнала депортацію українських дітей Росією актом геноциду та закликала до їхнього негайного повернення.

Незалежна Міжнародна слідча комісія ООН щодо України 20.10.2023 визначила, що передача та депортація Росією дітей в межах України та до РФ порушує міжнародне гуманітарне право, є воєнним злочином. Серед описаних випадків, у звіті згадується і депортація 31 української дитини з Донецька у Московську область у пансіонат «Поляни» 27.05.2022.

30.11.2023 український омбудсмен Дмитро Лубінець уперше підтвердив факт зміни імені та прізвища українській дитині, яку депортували з окупованих територій до Росії. 10-місячну Маргариту Прокопенко з Херсона незаконно вивезли до Москви та удочерили лідер партії «Справедливая Россия» Сергій Миронов і його дружина.

02.06.2025 під час переговорів у Стамбулі Україна офіційно передала Росії список із 339 депортованих дітей, яких вимагала повернути. Глава російської делегації Володимир Мединський заявив, що в РФ перебуває «пару десятків, може, сотня українських дітей». Володимир Зеленський пізніше прокоментував, що цими словами Росія фактично визнала викрадення українських дітей.  

P.S.

За понад три роки повномасштабної війни, за інформацією порталу «Діти війни», Україні вдалося повернути 1700 дітей.

У листопаді 2023 Майбороду й інших посадовців, причетних до депортації групи з 31 дитини, Рада національної безпеки і оборони України внесла до санкційного списку України. У лютому 2024 Майборода потрапила до 13-го санкційного пакету Євросоюзу.

27.09.2024 українські слідчі СБУ оголосили заочну підозру Світлані Майбороді, лідеру угруповання окупованої частини Донецької області Денису Пушиліну та його «радниці з прав дітей» Елеонорі Федоренко. Їх підозрюють у депортації групи з 31 дитини на територію Росії.

Документ

Санкції Майборода С.А. - ЄС

Переглянути

Документ

Санкції Майборода С.А. в Україні

Переглянути

Документ

Підозра Майборода С.А.

Переглянути

«Депортація дітей не відповідала вимогам міжнародного гуманітарного права, оскільки не була виправдана міркуваннями безпеки або станом здоров’я. Російська влада відповідно до міжнародного законодавства мала повернути їх на територію України».

Зі сайту Офісу генерального прокурора України, 01.10.2024.

Пилип Головня донині перебуває в Росії. Лише шестеро дітей зі списку «групи 31» Україні вдалося повернути.

Опубліковано 2025-10-14

Олеся Біда, журналістка відділу розслідувань воєнних злочинів Kyiv Independent, авторка розслідування про депортацію дітей «Діти для Путіна»

Джерела

Bida Olesia. An investigation into Russia’s abduction of Ukrainian children. The Kyiv Independent, 18.07.2023. Портал «Діти Війни». Депортація 31 української дитини до росії – голові так званої «днр» і двом окупаційним посадовицям повідомлено про підозру, сайт Офісу Генерального прокурора, 01.10.2024 Указ Президента України №759/2023. Сайт Офісу Президента України, 18.11.2023. Situation in Ukraine: ICC judges issue arrest warrants against Vladimir Vladimirovich Putin and Maria Alekseyevna Lvova-Belova, 17.03.2023. Соломко Ірина. Усиновлення депортованих українських дітей у Росії є компонентом геноциду – дослідження Єльського університету. Голос Америки, 04.12.2024. Ярема Олена. На російському сайті з усиновлення з'явились оголошення, в яких фігурують викрадені українські діти. Financial Times, Детектор медіа, 12.06.2024. Russian Offensive Campaign Assessment. Institute for the study of war, April 29, 2024. Примусова депортація дітей в РФ. Інститут стратегічних досліджень та безпеки. Бонч-Осмоловская Катя, Рыжкова Анна. Хочу дамой. Важные истории, 03.04.2024. Андерссон Гіларі. Як соратник Путіна вдочерив викрадену з Херсона українську дівчинку і змінив їй ім'я. BBC News Україна, 23.11.2023. EU adopts 13th package of sanctions against Russia after two years of its war of aggression against Ukraine. Сайт Європейської комісії, 23.02.2024. Nikolskaya Polina and Saito Mari. Posterchild: Russia’s removal of Ukraine orphans. Reuters, 19.03.2024. Lopatina Iryna. “Dad, You Have to Come — Or We Will Be Adopted!”: One Ukrainian Family’s Harrowing Wartime Saga. Vanity Fair, 06.10.2022. Peculiarities of the situation of children in the temporarily occupied territories of Ukraine and children displaced to the Russian Federation. Сайт Уповноваженого Президента України з прав людини, 2023. «Потяг надії»: Росія незаконно вивозить сиріт з окупованого Криму з 2014 року. Україна молода, 02.06.2020. Миллион за звание «Мать-героиня», фонд «Круг добра» и «Большая перемена». Мария Львова-Белова, YouTube (архівована версія), 29.03.2023. UN Commission of Inquiry on Ukraine finds continued war crimes and human rights violations. Сайт ООН в Україні, 12.10.2025. Мария Львова-Белова рассказала на заседании Совбеза ООН по «формуле Арриа» о работе по защите детства в зоне СВО. Сайт Уповноваженої при президенті Російської Федерації по правам дитини, 05.04.2023. Михайлов Дмитро. Майже 50 країн світу засудили РФ за депортацію українських дітей. Суспільне, 23.03.2023. Havrylov Vladyslav. Putin accused of fast-tracking Russian citizenship for abducted Ukrainian kids. Atlantic Council, 25.01.2024. Депортованих з України дітей перемістили до 21 регіону РФ – аж до Сибіру. Зокрема особистими літаками Путіна. LB.ua, 10.02.2025. Повернувся з депортації і хоче рятувати вивезених до РФ українських дітей: історія Богдана Єрмохіна. YouTube канал Радіо Свобода, 06.12.2023. Інформація, подана російськими РИА Новости… Save Ukraine. Пост в мережі «Фейсбук», 31.05.2023. Всиновлення української дитини громадянами РФ… Дмитро Лубінець. Пост у мережі «Телеграм», 30.11.2023. В Москве задержана гражданка Украины… РИА НОВОСТИ. Пост у мережі «Телеграм», 30.05.2023. Климковецький Маркіян. Африканська делегація зустрілася з путінім. Той заявив їм, що депортація українських дітей – «це порятунок». hromadske.ua, 17.06.2023. Патока Марія. Росіяни фактично визнали, що вкрали дітей – Зеленський. Суспільне Новини, 02.06.2025. Bida Olesia. Stolen generation. Russia systematically abducts children from Ukraine, gives them to Russian families. The Kyiv Independent, 21.07.2023.
Показати усі