З 01.01.2015 палац знаходиться в управлінні новоствореної юридичної особи - так званої "державної бюджетної установи Республіки Крим «Бахчисарайський історико-культурний та археологічний музей-заповідник».
25.07.2017 тут видається дозвіл на “реставраційні” роботи. Вже у жовтні на території палацу починаються роботи, які російські джерела називають по різному: “першочергові протиаварійні”, “ремонтно-реставраційні” або “реконструкція”.
Велика Ханська мечеть безумовно потребувала реставрації, яка мала базуватися на збереженні не тільки зовнішнього вигляду пам’ятки, але й її матеріальної першооснови - автентичності.
Згідно з висновком інституту «УкрНДІпроектреставрація», який готував ще в 2014 проєкт реставрації мечеті:
- з 22-х балок перекриття довжиною 9,5 м передбачалася заміна 3-х і реставрація 1 балки, а також додаткове зміцнення металевим куточком зверху 4-х балок;
- заміна 1 поперечної балки довжиною 9,5 м;
- з 82 балок перекриття довжиною 6,5 м передбачалася заміна 3-х і реставрація 4-х балок, а також зміцнення металевим куточком 6 балок.
При дослідженні стану перекриття в 2015 р. та установці тимчасової опорної конструкції над входом в мечеть з боку річки Чурук-Су результати згаданого висновку підтвердилися. Однак окупантами вже на етапі проєктування було прийнято рішення про демонтаж покрівлі та застосування до об’єкта культурної спадщини звичайних будівельних норм.
Замість реставрації окремих елементів історичної покрівлі мечеті, приймається рішення повністю демонтувати покрівлю. Це здійснюють не фахівці-реставратори, а звичайні будівельники з використанням важкої техніки та відбійних молотків, що спричиняє вібрації стін будівлі мечеті та численні пошкодження. Аналіз демонтованих елементів балочної системи покрівлі підтверджує відсутність потреби в повному демонтажі, адже балочна система майже на 95 % була в нормальному стані.
Наступним рішенням організації, що проводить будівельні роботи на об’єкті, стає використання сучасних будівельних матеріалів і технологій. Це неприпустимо на об’єктах культурної спадщини. Йдеться передусім про використання композитних матеріалів для балочної конструкції, бетонних розчинів зі застосуванням армування. Прадавня ложкова черепиця (кєрамєт або «татарка») кустарного виробництва замінюється на іспанську черепицю заводського виготовлення «Чернець і черниця» з імітацією під старовину. Водночас повністю порушено технологію укладання черепиці на глину (її також замінено на сучасні кріплення).
Виконавець не проводить розрахунок додаткового навантаження на стіни, що створюється за рахунок нових нашарувань (нова балочна система, армований з використанням бетону сейсмопояс тощо). Такий показник обов’язково мав би розраховуватися під час підготовки проєкту реставраційних робіт. Стіни Великої Ханської мечеті були побудовані у 1533 р., тому попередні вивчення стану фундаментів, стін, використаних у процесі будівництва матеріалів, розчинів, розрахунок впливу додаткового навантаження тощо мали би показати можливу варіативність матеріалів для реставраційних робіт.
Середньовічна технологія будівництва дуже цікава. Вона поєднує давні традиції будівництва в конкретній місцевості зі сучасними (того часу) тенденціями. Наприклад, Крим – сейсмічна зона. Тому з метою уникнення пошкоджень під час землетрусу для антисейсмічного поясу використовували дубову балку та суміш глиняно-вапняного розчину, що створювали непохитність і сталість стін. Сучасний варіант – залізобетонний антисейсмічний пояс – важчий і не такий пластичний на випадок зовнішнього втручання.
Усі роботи, що проводяться у 2017–2018 безумовно обтяжують конструкцію, а бетон посилює ерозію бутового мурування кладки стін. Наслідки призводять до серйозних деформацій. Руйнуються вітражі, стіни покриваються тріщинами. З’являється також тріщина на східному мінареті мечеті, який до проведення робіт мав невеликий нахил.
Ситуація погіршується ще й тому, що роботи з демонтажу покрівлі проводять в осінньо-зимовий період, при цьому будівля пам’ятки не захищена від опадів. Поліетиленове покриття не відповідає навіть елементарним вимогам захисту, волога проникає всередину.
Важливою втратою також стає пошкодження розписів на південному та західному фасадах будівлі, які робив майстер Омер (XVIII ст.).
У результаті будівельних робіт і незахищеності від механічного впливу з’являються тріщини на деяких надгробках Ханського цвинтаря.
«Реставраційні» роботи в умовах окупації зрештою порушують естетичну комплексність об’єкта, його оригінальність, автентичність, первісний вигляд.