Обшуки як інструмент залякування й тиску на незгодних з окупацією Криму почали практикувати одразу ж у 2014. Першими постраждали члени Меджлісу кримськотатарського народу, в будівлю якого увірвалися так звані «судові пристави» й представники ФСБ. Після 11-годинного обшуку було описане й заарештоване майно Меджлісу . 

Станом на кінець вересня 2014 вже було проведено 30-40 обшуків у будинках активістів національного руху кримських татар, членів Меджлісу, а також у мечетях, медресе та бібліотеках. Надалі масштаби обшуків тільки зростали, про що свідчать цифри:

Зафіксовані й факти жорстокого поводження. За повідомленням адвоката Еміля Курбедінова, наприкінці квітня 2021 співробітники ФСБ, увірвавшись в оселю Ернеста Сейтосманова в селі Тилове Балаклавського району для проведення обшуку, стали його душити, аж поки той не почав втрачати свідомість. Обшук 11.05.2021 у мікрорайоні «Дубки» під Сімферополем трагічно закінчився смертю мирного узбека-мусульманина Набі Рахімова, застреленого нібито через «збройний опір працівникам правоохоронних органів».

Хоча репресивна машина спрямована проти будь-яких активістів – зокрема й колишніх проросійських апологетів «Кримської весни» та членів заборонених у Росії релігійних деномінацій, як-от «Свідки Єгови» – переважно обшуки проводять у приватних домогосподарствах саме кримських татар. Наприклад, у 2017 з 57 приміщень, що зазнали вторгнення силовиків, 53 належали кримським татарам; у 2019 – 64 з 86. За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру (КРЦ), тенденція масових затримань після обшуків за підозрою в участі в мирній пан-ісламській організації Хізб ут-Тахрір (оголошеній у 2003 у Росії «терористичною», але цілком легальною в Україні та більшості демократичних країн світу) зберігається. Якщо в 2017 було зафіксовано 28 таких затримань, то в 2018 –127, а в 2019 – 157.

У відповідь 06–09.03.2021 старійшини кримських татар готують й оприлюднюють спільне звернення проти репресій, на підтримку усіх кримських політв’язнів. Це ініціатива з Нижньогірського, Бахчисарайського, Сімферопольського, Кіровського, Совєтського, Білогірського, Ленінського та Красногвардійського районів Криму, а також Судацького муніципалітету (всього 20 груп старійшин). Вони записують відеоролик, який розповсюджують за допомогою «Кримської солідарності». Ініціатива викликає гучний резонанс. Текст звернення поширюється кримськотатарською, російською, англійською мовами.

Натомість співробітники так званої «прокуратури Нижньогірського району Криму» угледіли у відеозверненні «публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності». Окупаційна адміністрація зазначила, що такі терміни, як «утиск», «залякування», «беззаконня», «несправедливість», а також заклики «допомагати всім, хто перебуває під утиском», свідчать про формування «негативного ставлення до співробітників правоохоронних і судових органів».

У результаті «перевірки», літній активіст Ахмаджон Кадиров отримує від так званого «прокурора району», старшого радника юстиції Марка Петренка застереження «про неприпустимість порушення закону» відповідно до Федерального закону № 114-ФЗ «Про протидію екстремістській діяльності». Крім того, його попереджають про «притягнення до відповідальності в майбутньому, у разі невиконання рекомендацій, прописаних у застереженні».

Загалом намагання окупантів залякати населення окупованого півострову й таким чином зупинити громадський активізм виявляються мало успішними. Фото- і відеоматеріали обшуків і наступних арештів швидко поширюються. Зафіксовані факти й свідчення очевидців покладаються в основу звітів правозахисних організацій, заяв, міжнародних резолюцій тощо. На материковій Україні на підставі зібраних доказів Прокуратура АРК здійснює кримінальні провадження за ч. 2 ст. 162 (порушення недоторканності житла) і ч. 2 ст. 146 КК (незаконне позбавлення волі).

 

У Росії переслідування «екстремістів» і «терористів», зокрема, мусульман – особливо тих, кого підозрюють у зв’язках з Хізб ут-Тахрір – набагато жорсткіші. Можливо саме тому, що в РФ немає такої потужної політичної або громадської сили, партії чи організації, яка б настільки регулярно, послідовно й консолідовано виступала на їхній захист. Проте динаміка зростаючого масштабу російських репресій та «апокаліптичні» погляди на майбутнє цієї країни викликають гостру тривогу щодо вірогідності аналогічного розвитку подій у Криму.