За словами в.о. Президента України під час початку окупації Криму Олександра Турчинова: «З 13 тисяч військовослужбовців Збройних сил України, не зрадили присязі - 3900. Серед співробітників Служби безпеки України 99 відсотків зрадили. Серед співробітників Міністерства внутрішніх справ, представлених в Криму, - 99 відсотків зрадили». 

Більшість військовослужбовців-зрадників після початку окупації, очікуючи покращення матеріальної ситуації та умов служби, перейшли до новосформованих державою-окупантом військових підрозділів. Наприклад, на базі 36 окремої бригади берегової оборони з місцем дислокації у с. Перевальне, росіянами після окупації була сформована 126 окрема бригада берегової оборони.

Одним із таких військовослужбовців, який зрадив присязі та перейшов на бік держави-агресора, був Руденко Ігор Олексійович. Кадровий офіцер родом із Дніпропетровщини служив у лавах Збройних сил України з 1997 р. Значну частину життя провів в Криму, де з 2011 р. проходив службу в тій же 36 окремій бригаді берегової оборони.

До 2014 р. 36 бригада була найбільшим сухопутним компонентом ВМС ЗСУ. 02.05.2014 військове містечко бригади було оточено російськими військами. Командир бригади Стороженко Сергій одразу віддав наказ скласти зброю та здати бригаду, таким чином зрадивши присязі. Проте більша частина військовослужбовців на чолі з командиром гірсько-піхотного батальйону Головашенком Юрієм відмовились виконувати злочинні накази та зайняли кругову оборону. На початку квітня частина військовослужбовців бригади на чолі з Головашенком Юрієм залишились вірними присязі та вийшли на материкову частину України. Але більшість, разом із командиром бригади Стороженком Сергієм, залишились на території окупованого півострова.

Після переходу на бік Росії, очікування зрадників різко контрастували з реальністю. Замість бажаного статусу героїв, вони отримали з боку своїх російських керівників презирливі погляди, неповагу та репутацію «неблагонадійних». Але справжні наслідки власної зради колишні українські військові з Криму відчули через 8 років, коли Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення на материкову частину України. Активну участь у цьому злочині взяли також «кримські підрозділи».

За інформацією Генерального штабу ЗСУ, станом на 19.04.2022 р.  втрати 126-ї бригади берегової оборони складають до 75%. 

Після початку окупації Криму щодо військовослужбовців і правоохоронців, які у визначений час не покинули територію півострова та не прибули на материкову частину України було відкрито кримінальні провадження за дезертирство. Ідентична кримінальна справа була відкрита також щодо Ігоря Руденка. 

Окрім цього, відповідно до статті 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, військові командири, такі як Ігор Руденко, несуть кримінальну відповідальність за злочини, вчинені збройними силами під їх ефективним командуванням і контролем. 

Після здачі Ігоря Руденка в полон кримінальне провадження було поновлено. 28.04.2022 Дніпровський районний суд Києва визнав його винним у дезертирстві і державній зраді. Під час слухань у суді Руденко визнав власну провину і був засуджений до 15 років позбавлення волі.