Виявилось, що молоді, достатньо підготовлені, вмотивовані воїни можуть успішно скласти смертельну конкуренцію професіоналам, які вважаються елітою російського війська. Маючи у своєму розпорядженні тільки стрілецьку зброю, ПЗРК та декілька зеніток Зу-23-2, вони назавжди приземлюють високотехнологічні російські вертольоти. Зокрема, частково броньований Ка-52 «Алігатор», що за характеристиками самих росіян, є «найкращим вертольотом у світі» вартістю 15 млн дол., «напханий розумною електронікою», «здатний літати хвостом уперед». Одну машину збивають концентрованим вогнем стрілецької зброї й крупнокаліберних кулеметів, а іншу – одним влучним пострілом із радянського ПЗРК «Ігла», котрий здійснює командир зенітно-ракетного взводу Національної гвардії України молодший лейтенант Сергій Фалатюк. Обидва способи примусового приземлення фактично несумісні з тим образом «літаючого танка», яким російська пропаганда охрестила вертоліт.
Російський план захоплення аеропорту покладався більше на ефектність, аніж на ефективність. До цього моменту Росія жодного разу не здійснювала настільки масованих операцій, які б передбачали і атаку вертольотами, і висадку повітряного десанту. Понад те, в усіх операціях за участю десантників, якими пишаються «вдв» сучасної Росії, вони діяли як наземна піхота. У власній історії українське військо з подібним також не стикалося. Задум авторів так званої «спецоперації» передбачав насамперед страх, паніку, німий і нерухомий захват з боку захисників аеропорту від одного вигляду грізної повітряної армади.
З того бою оборонці летовища виходять без втрат, але окремі гвардійці потрапляють у полон. Після свого обміну вони пригадають, що на допитах росіяни постійно цікавились в них, чому ті стріляли по російських вертольотах. Спланована помпезна кампанія зі захоплення аеропорту не враховувала організований спротив з боку українців. Росія розраховувала на «теплий прийом».
Водночас ворог здійснює свій напад на аеропорт достатньо професійно. Росіяни застосовують тактику «вогневої каруселі»: ударні вертольоти атакують ланками по 4 машини, відстрілюють свій боєзапас і повертаються за річку Ірпінь, звідки вже летять нові ланки. Такий безперервний і нерівний бій триває протягом кількох годин.
Незважаючи на відсіч збоку оборонців аеропорту, які примушують ударні вертольоти відійти і припинити вогневу підтримку наземних сил, російська повітряна армада все ж десантує російських солдатів із 31-ї гвардійської окремої десантно-штурмової бригади (місце дислокації – місто Ульяновськ, РФ). За словами безпосередніх учасників тих подій з українського боку, а також за даними відео з нашоломних камер російських десантників, попри втрату підтримки з повітря, вони діють досить вправно, підтверджуючи елітарний статус: висаджуються у трьох напрямках одночасно, вміло маневрують на незнайомій місцевості, оперативно покидають вразливу точку висадки. Кількагодинний бій на території самого аеропорту і в районі військової частини завершується її захопленням.
О 16:45 год. бригада Національної гвардії України пише у фейсбуку підсумки нелегкого дня: аеропорт опинився під контролем приблизно батальйону російських військ, захисники забрали прапор і відійшли з мінімальними втратами, коли закінчились ПЗРК і снаряди до зенітних установок.
Врешті-решт артилерія Збройних сил України і Національної гвардії України, бомбардувальники Су-24М, розвідники Су-24МР та штурмовики Су-25 кілька разів завдають потужних ударів по території аеропорту, пошкодивши його смугу. Розгром російських сил завершують українські десантники: спочатку українські вертольоти розстріляли територію аеропорту з повітря, а потім висаджений десант протягом ночі полював за своїми російськими візаві поза межами аеропорту.
Звільнені з полону гвардійці пізніше розкажуть, що на третій день після вторгнення за наказом окупантів вони зібрали не менше 80 тіл убитих російських десантників на території летовища і військової частини. Загалом у тому тривалому бою знищують близько двох сотень солдатів російських повітрянодесантних військ.
Українські десантники утримують аеропорт протягом короткого часу. Вони встигають спалити першу колону російської техніки, яка зайшла з Білорусі, і покидають аеропорт тільки після вичерпання боєкомплекту, як це зробили гвардійці днем раніше. Водночас розпочинаються «гойдалки» боїв, які тривають ще кілька днів. Українська армія ліквідує понад 50 окупантів зі складу 31-ї бригади з Ульяновська, а також невстановлену кількість «кадировців» зі 141-го полку Росгвардії разом із його командиром Магомедом Тушаєвим. Врешті 27.02.2022 Збройні сили України завдають нового артилерійського удару по «Антонову», остаточно зробивши його непридатним для використання росіянами за призначенням.
Подальші бої відбуваються уже за контроль над самим селищем Гостомель. Його, як і багато інших північно-західних передмість Києва, російські окупанти таки захоплюють. Часто заручниками російських військових стають мешканці цілих житлових комплексів, чим ускладнюються можливості роботи Збройних сил України.
Росія використовує територію аеропорту просто як базу для власної техніки і особового складу. Однак захопити аеродром, уникнувши руйнування його інфраструктури, російській армії не вдається. На думку фахівців, ворог висаджує «авантюрні непідготовлені й незабезпечені повітряні десанти» без належної військової розвідки і побудови логістичної системи забезпечення військ.
Селище Гостомель, Бучанський район Київської області
2022-02-24
