Краматорськ – місто на Донеччині з давньою історією, зокрема й поселеннями козацької доби з характерними назвами 18 ст.: Біленьке, Бичок, Маячка... Відтак це важливий залізничний вузол, а згодом і один із центрів машинобудування України. 

У середині квітня 2014-го місто було захоплене окупантами. У липні його вдалося звільнити, і вже через кілька місяців Краматорськ облаштували як тимчасовий адміністративний центр Донецької області. Ще на тому етапі російсько-української війни місто зазнавало ворожих обстрілів. Найчастіше згадують 10.02.2015, коли російські війська випустили по Краматорську понад 30 ракет із реактивної системи залпового вогню «Смерч». Тоді загинули 17 людей, ще 64 – отримали поранення, зокрема 5 дітей.

Наразі Краматорськ від лінії форту відділяє менше 20 км. Від початку повномасштабного вторгнення це однин із ключових прифронтових центрів на сході України. Його значення як логістичного, гуманітарного, медійного вузла важко переоцінити. До Краматорська евакуюються громадяни з більш небезпечних населених пунктів Донеччини. Сюди навідуються рідні захисників, які служать на лінії фронту.

Популярним закладом відпочинку в Краматорську стало кафе «Ria Pizza». І місцеві мешканці, і гості, і волонтери стали частими відвідувачами цього закладу. Онлайн-журнал «Свої.City» зібрав у соціальних мережах кілька коментарів тих, хто часто бував у цьому кафе:

27.06.2023 піцерія зібрала людей різного віку та професій. Під вечір у заклад сходиться ще більше чоловіків, жінок, дітей. Зокрема 14-річні сестри-близнючки Анна та Юлія Аксенченко. Дівчата приїхали до міста на канікули, провести час із батьками.

Після початку повномасштабного вторгнення дівчата виїхали з міста в село, звідки навчалися дистанційно. Повернулися в Краматорськ лише за кілька днів до трагедії.

У кафе цього вечора 22-річний бойовий медик Третьої штурмової бригади Артем Суховій і 32-річний доброволець Інтернаціонального легіону ЗСУ, американець Іен Френк Торторічі. Артем саме з відпустки, з рідного міста Черкаси, отримав державну нагороду «За військову службу Україні». До початку повномасштабної війни чоловік працював за кордоном, але повернувся, став на захист України. Вдома у нього дружина та син.

Іен Френк Торторічі – колишній морський піхотинець США, який вперше відвідав Україну в жовтні 2021-го. Тут він зустрів дівчину Надію, з якою планував майбутнє. З початком повномасштабного вторгнення став одним із перших іноземних добровольців Інтернаціонального Легіону.

Того дня у Краматорську членкиня Українського ПЕН, українська письменниця, документаторка воєнних злочинів організації Truth Hounds Вікторія Амеліна. Жінка супроводжує делегацію колумбійців, які прибули в Україну з гуманітарною місією. 

У піцерії також Алекс Ґаллант та Арно де Декер. Перший – волонтер із США, який допомагає прифронтовим медичним бригадам і працює в неурядовій організації «Safe Passage 4 Ukraine», спеціаліст із цивільної безпеки. Другий – журналіст із Бельгії, який висвітлює війну після початку повномасштабного вторгнення.

До кафе приходять сім’ями. Жінка з донькою – восьмимісячною Мією приїхала до Краматорська, щоб передати волонтерську допомогу. Тут вона нарешті може побачитись із чоловіком-військовим. Родина заходить у піцерію та вже за мить лунають вибухи…

Після ракетного удару поліцейські та рятувальники відіграють ключову роль у наданні допомоги постраждалим і ліквідації наслідків трагедії.

На місце обстрілу одними з перших прибувають патрульні поліцейські Краматорська та Слов’янська, парамедики, а також інші співробітники поліції Донеччини. Разом із рятувальниками та волонтерами правоохоронці впродовж двох діб розбирають завали, надають допомогу постраждалим, забезпечують охорону місця події.

Парамедикиня Краматорського відділу поліції Мар'яна Ткаченко ще встигає потримати за руку одну з 14-річних сестер під завалами, намагається допомогти дівчинці.

Мар’яна – єдина жінка серед парамедиків поліції Краматорська. Вона вже понад 18 років працює в правоохоронних органах. Закінчила Харківський національний університет внутрішніх справ. Жінка з дитинства займається легкою атлетикою, неодноразово брала участь у відомчих і загальних змаганнях. Успішно опанувала основи жестової мови. Від початку повномасштабного вторгнення Мар’яна Ткаченко врятувала понад 100 людей. В інтерв’ю для сайту Нацполіції зазначала, що найбільший страх парамедика – не встигнути, а кожна трагедія має обличчя та ім’я. Вона пам’ятає кожен виїзд на місце обстрілу. 

Рятувальники натрапляють на додаткові складнощі – плита перекриття ніяк не піддається розбору. Її розбивають гідравлічними молотками та підіймають краном.

Серед тих, хто того дня поспішає на допомогу людям – пожежний-рятувальник В’ячеслав Пащенко.

Серед волонтерів також декілька представників неурядової організації Safe Passage 4 Ukraine, які займаються евакуацією мирних мешканців. Дехто з них і сам травмований, але залишається допомагати на місці обстрілу.

У практиці російських військових завдати повторного удару, щоб вбити ще більше людей. Однак попри ці побоювання та паніку, всі профільні служби та волонтери продовжують рятувати постраждалих.

На противагу офіційній позиції України та міжнародної спільноти РФ висуває свої наративи. Стосовно обстрілу піцерії у Краматорську прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, мовляв Росія не завдає ударів по цивільній інфраструктурі. Пропагандистські російські телеграм-канали миттєво підхопили цю тезу, висували одразу кілька версій: нібито «вдалося знищити штаб», а серед загиблих «лише іноземні найманці».

Після обстрілу залізничного вокзалу Краматорська Міноборони РФ спершу заявило, що вдарили по скупченню українських військових; потім заперечили свою причетність, начебто російські військові не використовують ракети типу «Точка-У». Згодом поширювали дезінформацію, що Україна сама обстріляла вокзал, аби звинуватити Росію. Водночас на уламках ракети, через яку загинули 7 дітей був цинічний напис російською: «За детей». 

Російська пропаганда систематично використовує наратив, що присутність військових у певному місці виправдовує удари по цивільних об'єктах. Відтак поширюють ще один наратив, спрямований на створення суспільної атмосфери ворожості та нетерпимості до українських військових: мовляв, один лише факт їхньої присутності будь-де поза фронтом загрожує цивільному населенню.

Обидва удари – по піцерії та залізничному вокзалу в Краматорську – кваліфіковані українськими правоохоронними органами та міжнародними правозахисними організаціями, як воєнні злочини та грубе порушення міжнародного гуманітарного права.

Високий представник Європейського Союзу Жозеп Боррель назвав удар по закладу відпочинку «терором проти українських цивільних», а міністр закордонних справ Франції Катрін Колонна – воєнним злочином. МЗС Швеції зазначило, що удари по цивільних об'єктах, таких як ресторани, є частиною російської стратегії та порушують міжнародне гуманітарне право. Президент Колумбії Густаво Петро оголосив, що країна направить дипломатичну ноту протесту до РФ, яка порушила протоколи війни, атакувавши беззахисних колумбійських цивільних. Координаторка ООН з гуманітарних питань в Україні Деніз Браун заявила, що це ще один приклад невиправданих страждань, які Росія завдає українському народу.

Такі громадські організації як PEN Ukraine та Truth Hounds назвали удар воєнним злочином, зазначивши, що РФ свідомо обрала місце з великою кількістю цивільних.

Вже наступного дня після ракетного обстрілу піцерії в Краматорську спецпризначенці поліції та СБУ затримують коригувальника вогню.

Це 57-річний місцевий житель, працівник місцевого газотранспортного підприємства. Правоохоронці називають його «розконсервованим» агентом Головного управління Генштабу ЗС РФ. За їхніми даними, він отримав завдання з’ясувати, чи працює кафе в центрі міста, зафіксувати наявність там відвідувачів, зокрема українських військових. Відтак приховано фільмував заклад і запарковані поруч авто, а відзнятий файл переслав російській воєнній розвідці. Отримавши цю інформацію, окупанти атакували кафе.

Прокурори Донецької обласної прокуратури довели в суді провину підозрюваного. 04.04.2024 його засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідно до ч. 2 ст. 112 Кримінального кодексу України – державна зрада. На вирок суду чоловік чекав під вартою.