Віртуальний музей російської агресії

Віртуальний музей російської агресії

Введіть пошуковий запит:

background

Штурм та бої за аеропорт

Війна приходить у Гостомель близько 06:30 годині ранку – одна крилата ракета влучає в плац військової частини, де дислокується тактичне з'єднання (бригада) Національної гвардії України. Інша вибухає у дворі багатоповерхівки, де живуть звичайні українські сім’ї.


Приблизно о 08:00 годині ранку в напрямку Києва з Білорусі, на малій висоті вилітає велика група російських вертольотів. Це не менше 35 одиниць К-52, Мі-24, Мі-28, а також Мі-8 з десантом на борту. Вони намагаються приховати вторгнення, використати ефект несподіванки, уникнути свого виявлення. Однак плани раптової появи російським вертольотникам зламали гвардійці зі складу підрозділу Національної гвардії України, який забезпечував охорону Київської гідроелектростанції. Росіяни потрапляють під обстріл в районі Київського моря: одна машина внаслідок зенітно-ракетного вогню падає в Дніпро, інша здійснює аварійну посадку.

Досягнувши аеропорту приблизно о 10:00 год., російські вертольоти, а також бомбардувальник Су-24 під прикриттям штурмовика Су-25 обстрілюють ракетами позиції українських захисників. Водночас вогнем зенітних установок і переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) «Ігла» підбито 6 російських гелікоптерів: 3 – Мі-8, 2 – Ка-52, 1 – Мі-24. Трьом з них вдається відлетіти й аварійно сісти в навколишніх полях. Імовірно, некритичних пошкоджень зазнають й інші машини, оскільки злітно-посадкова смуга залишається буквально всіяною уламками.


Основу ротно-тактичної групи гвардійців (приблизно 200 бійців), які зустрічають ворога на летовищі, склали строковики з батальйону забезпечення. На момент нападу військовослужбовці бригади майже в повному складі вже перебували в районі Сєвєродонецька. Тож першими відсіч ворогу завдають не професійні українські військові-контрактники, а солдати строкової служби. Прес-офіцер бригади дав яскраву характеристику їхнім діям – вони «лютували».

Постійно у повітрі перебувати не можна і коли ви будете на землі, ми будемо вас вбивати

звернення Харитіна Старського до росіян, 

YouTube, 24.02.2022

Виявилось, що молоді, достатньо підготовлені, вмотивовані воїни можуть успішно скласти смертельну конкуренцію професіоналам, які вважаються елітою російського війська. Маючи у своєму розпорядженні тільки стрілецьку зброю, ПЗРК та декілька зеніток Зу-23-2, вони назавжди приземлюють високотехнологічні російські вертольоти. Зокрема, частково броньований Ка-52 «Алігатор», що за характеристиками самих росіян, є «найкращим вертольотом у світі» вартістю 15 млн дол., «напханий розумною електронікою», «здатний літати хвостом уперед». Одну машину збивають концентрованим вогнем стрілецької зброї й крупнокаліберних кулеметів, а іншу – одним влучним пострілом із радянського ПЗРК «Ігла», котрий здійснює командир зенітно-ракетного взводу Національної гвардії України молодший лейтенант Сергій Фалатюк. Обидва способи примусового приземлення фактично несумісні з тим образом «літаючого танка», яким російська пропаганда охрестила вертоліт.


Російський план захоплення аеропорту покладався більше на ефектність, аніж на ефективність. До цього моменту Росія жодного разу не здійснювала настільки масованих операцій, які б передбачали і атаку вертольотами, і висадку повітряного десанту. Понад те, в усіх операціях за участю десантників, якими пишаються «вдв» сучасної Росії, вони діяли як наземна піхота. У власній історії українське військо з подібним також не стикалося. Задум авторів так званої «спецоперації» передбачав насамперед страх, паніку, німий і нерухомий захват з боку захисників аеропорту від одного вигляду грізної повітряної армади.


З того бою оборонці летовища виходять без втрат, але окремі гвардійці потрапляють у полон. Після свого обміну вони пригадають, що на допитах росіяни постійно цікавились в них, чому ті стріляли по російських вертольотах. Спланована помпезна кампанія зі захоплення аеропорту не враховувала організований спротив з боку українців. Росія розраховувала на «теплий прийом».

Водночас ворог здійснює свій напад на аеропорт достатньо професійно. Росіяни застосовують тактику «вогневої каруселі»: ударні вертольоти атакують ланками по 4 машини, відстрілюють свій боєзапас і повертаються за річку Ірпінь, звідки вже летять нові ланки. Такий безперервний і нерівний бій триває протягом кількох годин.


Незважаючи на відсіч збоку оборонців аеропорту, які примушують ударні вертольоти відійти і припинити вогневу підтримку наземних сил, російська повітряна армада все ж десантує російських солдатів із 31-ї гвардійської окремої десантно-штурмової бригади (місце дислокації – місто Ульяновськ, РФ). За словами безпосередніх учасників тих подій з українського боку, а також за даними відео з нашоломних камер російських десантників, попри втрату підтримки з повітря, вони діють досить вправно, підтверджуючи елітарний статус: висаджуються у трьох напрямках одночасно, вміло маневрують на незнайомій місцевості, оперативно покидають вразливу точку висадки. Кількагодинний бій на території самого аеропорту і в районі військової частини завершується її захопленням.

О 16:45 год. бригада Національної гвардії України пише у фейсбуку підсумки нелегкого дня: аеропорт опинився під контролем приблизно батальйону російських військ, захисники забрали прапор і відійшли з мінімальними втратами, коли закінчились ПЗРК і снаряди до зенітних установок.

Врешті-решт артилерія Збройних сил України і Національної гвардії України, бомбардувальники Су-24М, розвідники Су-24МР та штурмовики Су-25 кілька разів завдають потужних ударів по території аеропорту, пошкодивши його смугу. Розгром російських сил завершують українські десантники: спочатку українські вертольоти розстріляли територію аеропорту з повітря, а потім висаджений десант протягом ночі полював за своїми російськими візаві поза межами аеропорту.

Звільнені з полону гвардійці пізніше розкажуть, що на третій день після вторгнення за наказом окупантів вони зібрали не менше 80 тіл убитих російських десантників на території летовища і військової частини. Загалом у тому тривалому бою знищують близько двох сотень солдатів російських повітрянодесантних військ.

Українські десантники утримують аеропорт протягом короткого часу. Вони встигають спалити першу колону російської техніки, яка зайшла з Білорусі, і покидають аеропорт тільки після вичерпання боєкомплекту, як це зробили гвардійці днем раніше. Водночас розпочинаються «гойдалки» боїв, які тривають ще кілька днів. Українська армія ліквідує понад 50 окупантів зі складу 31-ї бригади з Ульяновська, а також невстановлену кількість «кадировців» зі 141-го полку Росгвардії разом із його командиром Магомедом Тушаєвим. Врешті 27.02.2022 Збройні сили України завдають нового артилерійського удару по «Антонову», остаточно зробивши його непридатним для використання росіянами за призначенням.

Подальші бої відбуваються уже за контроль над самим селищем Гостомель. Його, як і багато інших північно-західних передмість Києва, російські окупанти таки захоплюють. Часто заручниками російських військових стають мешканці цілих житлових комплексів, чим ускладнюються можливості роботи Збройних сил України.


Росія використовує територію аеропорту просто як базу для власної техніки і особового складу. Однак захопити аеродром, уникнувши руйнування його інфраструктури, російській армії не вдається. На думку фахівців, ворог висаджує «авантюрні непідготовлені й незабезпечені повітряні десанти» без належної військової розвідки і побудови логістичної системи забезпечення військ.


Захоплені карти російських командирів середньої ланки містили не рішення на наступ, а рішення на марш в умовах відсутності загрози зустрічі з противником. У них не було жодної інформації про можливі дії наших військ, наче їх не існувало взагалі

Сергій Савченко, генерал-майор ЗСУ, керівник громадської організації «Аналітичний центр вивчення і протидії гібридним загрозам», стаття у «Дзеркалі тижня», 22.07.2022

Міф про 200 спартанців

Не минуло й дня від першого штурму, як довкола аеропорту «Антонов» почали формуватися домисли та легенди. З’являлися як аналітичні звіти, офіційні заяви, так і пропагандистські міфи РФ.


Існує чимало версій тогочасних подій. Газета «The Wall Street Journal» повідомляла, що американська розвідка ще в середині січня попереджала Україну про намір Росії захопити аеропорт «Антонов». При цьому, воєнні блогери Стейн Мітцер і Юст Оліманс зробили висновок, що проведена росіянами вертолітна атака виявилась для українських військ сюрпризом.

Водночас, за словами ж прес-офіцера бригади Національної гвардії України, яка захищала аеропорт, вихід на позиції й подальші дії відпрацьовувалися строковцями неодноразово у рамках бойової підготовки – якби не почались воєнні дії, 24.02.2022 вони б усе одно займались цією солдатською рутиною. Звичайно, початок війни й атаку супроти себе офіцери і солдати бригади не могли передбачити з точністю до хвилини, але зненацька війна їх також не застала. Захисники аеропорту були готові, озброєні, перебували на позиціях, мали чіткі інструкції.

Між підготовкою строковиків і підготовкою контрактників різниці практично немає. Тому що сьогодні він – строковик, завтра він – контрактник… Тому строковики дуже гідно прийняли бій

Станіслав «Столиця» Петряков, головний сержант, 

Національна гвардія України, 5 канал

Ще близько 18:00 год. 24.02.2022 керівник міжнародної групи журналістів-розслідувачів Bellingcat Христо Грозєв повідомив, що з Пскова в напрямку Києва летять 18 російських військово-транспортних літаків Іл-76. Проте вочевидь події не розвивалися за передбаченим у Росії сценарієм. Перший десант не справився з поставленим завданням – Іли змінили курс на білоруський Гомель. Пізніше, після встановлення контролю над летовищем росіяни намагались виправити ситуацію, відремонтувати злітно-посадкову смугу. Проте в умовах постійних боїв зробити це було вже нереально, неможливо було дотримати технічних і технологічних стандартів. Замість висадки на порозі Києва кілька тисяч російських десантників рухались до української столиці своїм ходом.

Утім російська пропаганда трактує події діаметрально протилежно. Вже по обіді 25.02.2022 Міністерство оборони Росії заявило, що аеропорт «Антонов» нібито захоплений ще напередодні, в результаті операції за участю 200 вертольотів, придушення системи протиповітряної оборони та повної ізоляції району висадки десанту з повітря. 200 десантників нібито висадились, провели успішний бій, захопили аеродром і військову частину, відбили усі контратаки ЗСУ, гарантували висадку основних сил і тримали оборону на об’єкті, не втративши жодного бійця. При цьому в ході операції начебто ліквідовано 200 «українських націоналістів».

Масованість атаки стосовно кількості вертольотів непомірно завищена і не підтверджена жодними доказами. Російська пропаганда намагалася прикрити провал десантування, описуючи атаку в абсурдних масштабах. На той момент у Гостомель увійшли російські механізовані колони, які рухались наземним шляхом. Після з’єднання залишків першої висадки з рештою сил повітрянодесантних військ і підкріпленнями у вигляді інших підрозділів російської армії аеропорт справді перейшов під контроль російської армії.

«Зациклення» російських пропагандистів на числі «200» може спиратися на стійку асоціацію. Зокрема, з «марш-кидком на Приштину» в червні 1999 р., коли 200 військовослужбовців російських повітрянодесантних військ захопили міжнародний аеропорт Приштини (столиця Республіки Косово). Та «операція на випередження» відбувалася також в оточенні супротивників (справжнього, а не уявного НАТО). Росія присвоїла їй епохальне історичне значення, назвала «початком переходу до самостійної зовнішньої політики».

Перемога в Гостомелі мала стати тріумфом російської зброї, новою віхою російської геополітики. Паралель не вдалася, але від вже озвученої версії відходити Росія не звикла. Тому міфотворчість сконцентрувалася на нерівному бою. У російських соціальних мережах почали тиражуватись історії про «200 спартанців» і «гостомельських богатирів». На їхню честь написано вірш, який став піснею.

У середині липня 2022 в Росії опублікували відео з кадрами посадки в білоруському Мозирі та висадки в аеропорту «Антонов» 45-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення з підмосковної Кубінки. Військовослужбовці цього повітрянодесантного з'єднання справді окупували Гостомель, але, найімовірніше, потрапили в селище з Білорусі у складі механізованих колон після 24.02.2022. Містифікація полягає ще й у підміні бригад – замість знищеної 31-ї, чию участь у штурмі підтверджують українські та зарубіжні джерела, на широкий загал героїзують 45-у, яка нищівних втрат не зазнала. При цьому головної суті події пропаганда змінити не змогла – Росія програла цю битву, незважаючи на власну перевагу у живій силі й техніці.

Невідомо, хто саме розробляв воєнну операцію зі штурму «Антонова». Проте її перебіг, підсумки й намагання переписати історію свідчать, що автори не розглядали картину майбутнього бою всебічно. 27.02.2022 Служба безпеки України оприлюднила документи російських військових із Росгвардії, ліквідованих під Гостомелем: позивні, схеми маневрів, умовні позначення і шифри тощо. Крім безпосередньої корисності для українських спеціальних служб, ця інформація є черговим доказом на користь ідеї бліцкригу – майже на вістрі атаки проти України йшли підрозділи, призначені для розгону мітингів і демонстрацій, – яка захопила уяву російських стратегів і не передбачила серйозного опору України.

Знищена «Мрія» та українська незламність

Російський інтерес до українського авіабудування завжди був помітним, але часто виглядав хижацьким. Сайт Державного підприємства «Антонов» неодноразово піддавався атакам хакерів. У січні 2018 на ньому з'явився фальшивий «відкритий лист», в якому підприємство звинувачувало Уряд в ускладненні роботи і ненаданні належної підтримки. У квітні того ж року на сайті виникло повідомлення про занепад підприємства після його входження в «Укроборонпром». Прямий зв'язок між кібернападами і Росією не встановлено, але вона є практично безальтернативним підозрюваним за принципом сui bono («кому вигідно»). Колишній інженер-випробувач «Конструкторського бюро Антонов» Костянтин Криволап вважає наслідком відповідної операції ФСБ орієнтацію українського авіабудування на Росію. Встановлення Кремлем контролю над авіаційною галуззю України дозволило б вирішити чимало російських технологічних проблем і прибрало б могутнього конкурента на світовому ринку.

На момент нападу в одному з ангарів аеропорту перебувала перлина людської інженерної думки в галузі авіабудування. Найбільший у світі суперважкий транспортний літак Ан-225 «Мрія» – національний і загалом світовий рекордсмен із вантажопідйомності, швидкості та висоти польоту. Літак потребував ремонту, не встиг вилетіти з України до вторгнення і був знищений росіянами – згорів, але не повністю, що робить перспективи його відновлення предметом розмов професіоналів та ентузіастів від авіації по всьому світу. З цього приводу за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури розпочато досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 Кримінального Кодексу України).


Всього, за даними компанії-експлуатанта, внаслідок бойових дій у Гостомелі втрачено 3 та пошкоджено 5 літаків. Знищення української авіації, авіаційної техніки та інфраструктури в аеропорту «Антонов» могло бути наслідком свідомих дій російських військ. Таке припущення зробив у своєму відеоблозі командир екіпажу «Мрії» Дмитро Антонов. До висновку його підводить аналіз стану окремих літаків – принаймні частину з них обстріляно зі стрілецької зброї поза обставинами бою, а характер пошкоджень вказує на підрив зсередини. Аналогічно ситуацію коментує і провідний науковий співробітник Державного музею авіації України Валерій Романенко, який припустив, що війська РФ могли свідомо знищити Ан-225.


Як зараз лежить Мрія? Носова частина відірвана і крила теж впали… Спеціально зруйнували літак до такого стану, що його не можна було відновити

Валерій Романенко, Суспільне. Новини

У властивій для себе манері переписування історії та привласнення радянської (не)матеріальної спадщини, Росія не визнавала «Мрію» українським літаком. Її знищення цілком могло бути елементом цілеспрямованого «техноциду», покликаного позбавити Україну перспектив у різноманітних високотехнологічних галузях, зокрема й уже досить успішному авіабудуванні. Російські ракетні удари та артилерійські обстріли об’єктів, які не можуть загрожувати Кремлю у воєнному плані, здійснені з 24.02.2022 підтверджують цю думку.


Образ «Мрії» стане ще одним символом російсько-української війни, масштабних втрат, яких завдає РФ сучасному світу та Україні зокрема. Фанати спотингу втратять один із топ-об’єктів свого хобі. Доки російські пропагандисти оспівуватимуть гостомельську «перемогу», якої не було, в українській культурі та світом загалом ширитиметься саме цей образ величі та незламності. 

11-річна українка Софія Кравчук на художньому конкурсі «Що для мене Україна?» зобразить найбільший у світі літак, який знищили російські окупанти. 28 червня національний поштовий оператор введе в обіг поштову марку за цим ескізом. 

Американський музикант Five for Fighting (Джон Ондрасік) опублікує кліп, у якому разом із українським оркестром виконає пісню «Can One Man Save The World» на тлі руїн аеропорту і знищеного літака.

Вони можуть розбомбити Щастя, Вони можуть розстріляти Мрію, Але вбити волю їм не вдасться! Кожен буде жати, що посіяв!

приспів пісні «Мрія» української співачки Jerry Heil

P.S.

Невдача в Гостомелі не змінить загарбницьких планів агресора. Удар по Києву після перекидання великої кількості живої сили та техніки повітряним шляхом залишиться пріоритетом російського командування. Ідея бліцкригу зберігатиме свою привабливість. Відтак увагу сконцентрують на аеродромі міста Васильків, спроби захопити який 26-27.02.2022 також ганебно провалюють.

Аеропорт «Антонов» не відкриє окупантам дорогу на Київ. Ця невдача змусить росіян шукати інші шляхи на столицю. У підсумку вони розосередяться по навколишніх містечках і селах, виявлятимуть там свою жорстоку сутність. Якщо їхати до Києва автомобільним шляхом М07, прозваним у народі «Варшавкою», то за масштабом руйнувань найбільше вражає саме Гостомель. Хоча дорога пролягає і через Бородянку й Бучу, про сумну долю яких знає весь світ. У воєнній історії назавжди зафіксують факти про російську армію, яка не здатна з честю приймати свої тактичні поразки, переносить злобу на цивільне населення.


Гостомель перебуватиме в окупації більше 35 днів. Наприкінці березня Збройні сили України влаштують загарбникам котел у напрямку Пуща-Водиця, Ірпінь, Буча, Гостомель і звільнять ці території 02.04.2022. Коли в середині квітня поліцейські Києва почнуть документувати воєнні злочини Росії, вулиці Гостомеля, передовсім у районах аеродрому і склозаводу, виявляться практично зруйновані; повсюдно стоятиме знищена російська військова техніка.


Летовище стає виразним доказом російських злочинів, місцем відвідин численних міжнародних делегацій. З моменту деокупації селища на аеродромі побувають колишні президенти Естонії й Польщі (Керсті Кальюлайд і Александр Кваснєвський, відповідно), екс-міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт, чинний Голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфган Ішингер, посол США в Україні Бріджит Брінк, засновник компанії «Virgin Galactic», мільярдер Річард Бренсон та багато інших.


З метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті міста під час відсічі збройної агресії РФ проти України, Президент Володимир Зеленський ще 06.03.2022 присвоїть Гостомелю почесну відзнаку «Місто-герой України».


Для сучасної України та демократичного світу битва за Гостомельський аеродром важлива не тільки у контексті протидії захопленню чи оточенню Києва. Це історія про місце подвигу, дійові особи якого виконали завдання без трагічної самопожертви. Це нова сторінка в українському героїчному епосі на рівні із захистом Донецького аеропорту чи Маріуполя. Українські солдати вкотре продемонстрували, що вони професійні воїни. Їм вдалося на практиці підтвердити, що в образі непереможної російської армії більше міфу, аніж правди.


Опубліковано 2022-09-15

Іван Валюшко

Національний інститут стратегічних досліджень

Джерела

24 лютого, Гостомель: як строковики нацгвардії дали свій перший бій – і поламали плани рашистів. 5 канал, 05.07.2022. 40-й День війни. Рашисти спеціально знищили українські літаки. Dmytro Antonov, 04.04.2022. Mitzer, Stijn; Oliemans, Joost. Destination Disaster: Russia’s Failure At Hostomel Airport. Oryx, 13.04.2022. Roblin, Sebastien. Pictures: In Battle For Hostomel, Ukraine Drove Back Russia’s Attack Helicopters And Elite Paratroopers. 1945, 25.02.2022. Clark, Mason; Barros, George; Stepanenko, Kateryna. Russia-Ukraine warning update: initial russian offensive campaign assessment. The Institute for the Study of War, 24.02.2022. Gordon, Michael R.; Pancevski, Bojan; Bisserbe, Noemie; Walker, Marcus. Vladimir Putin’s 20-Year March to War in Ukraine – and How the West Mishandled It. The Wall Street Journal, 01.04.2022 Агресор знищив найпотужніший український літак АН-225 «Мрія» – розпочато розслідування. Офіс Генерального Прокурора, 27.02.2022. Герої! Той, хто збивав російську авіацію над Гостомелем. Історія нацгвардійця Сергія Фалатюка. ТСН, 20.07.2022. Гостомельський капкан: як українські воїни знищували «славнозвісний» російський десант під Києвом. Українська правда, 03.06.2022. Іванова, Леся. Їх закатали в бетон: правда про Гостомельський десант, який міфологізує РФ. BIHUS info, 25.05.2022. Стасюк, Андрій. Гостомельський капкан: як українські воїни знищували «славнозвісний» російський десант під Києвом. Зруйнована «Мрія». Чи вигідно Україні відбудовувати знищений літак. Суспільне. Новини, 02.05.2022 «Останній фетиш промисловості СРСР». Випробовувач АН-225 про те, чи можна відновити Мрію. Сім головних тез із інтерв'ю. NV.UA, 17.07.2022. Повітряні Сили завдали ворогу суттєвих втрат. АрміяINFORM, 25.02.2022. Ситуація 24 лютого, 2022, 16:30. Харитін Старський, 24.02.2022. Сторінка компанії «Антонов» у соціальній мережі Facebook, 03.04.2022. Указ Президента України №111/2022 «Про встановлення почесної відзнаки «Місто-герой України». Президент України, 06.03.2022. Савченко, Сергій. Чекаєте на потужну вогневу підготовку та контрнаступ? Цього не буде. Все вже почалось. Дзеркало тижня, 22.07.2022. Щодо командирів зведеного загону військовослужбовців Росгвардії від Чеченської Республіки. Головне управління розвідки Міністерства оборони України, 10.03.2022. Інтерв'ю Харитіна Старського, надане Тетяні Ковтунович, Український інститут національної пам'яті, 22.07.2022
Показати усі