09.11.2016, наступного дня після відзначення свого сорокашестиріччя, Дмитро Штибликов, як зазвичай, крокує на роботу. По дорозі на нього нападають люди в чорному. Дмитра скручують і кидають в мікроавтобус, який зникає в невідомому напрямку.

Приблизно в той же час в іншому районі міста люди з розпізнавальними знаками ФСБ схоплюють Володимира Дудку, який прямує в поліклініку. Того ж дня в Севастополі невідомі викрадають Олексія Бессарабова.

Вдома і на роботі бранців відбуваються обшуки ФСБ. Зв’язок з рідними зникає на цілу добу.

Тільки через день в так званому «Ленінському районному суді Севастополя» трійці по черзі оголошують звинувачення у «приготуванні до диверсії в складі організованої групи», а також у «незаконному придбанні та зберіганні зброї і боєприпасів». До них застосовується запобіжний захід – утримання під вартою. Відтак їх знову вивозять у невідомому напрямку.

Поки родичі й адвокати шукають затриманих, російські пропагандистські ЗМІ розповсюджують інформацію, нібито ФСБ виявила і нейтралізувала групу українських шпигунів, які готували теракти на об’єктах військової інфраструктури і життєзабезпечення Севастополя. У постановочних роликах демонструють кадри «обшуків» і речові докази – оргтехніку, камуфляж, зброю (фахівці відразу визначають, що то стволи для гри в страйкбол), якісь документи з печатками захопленого в 2014 штабу ВМС, сувеніри з українською символікою, «візиткуу Яроша».

Правозахисні організації мають беззаперечні докази, що бранців катували, вибиваючи «правильні» показання.

За декілька днів на російських каналах з’являється відео, в якому Штибликов, Бессарабов і Дудка на камеру «зізнаються» в тому, що вони є кадровими співробітниками української розвідки і начебто готували підрив різних об’єктів у Севастополі.

Колеги з «Номосу» переконані, що для фейкової справи диверсантів Штибликова і Бессарабова окупанти обрали невипадково. Мстилися за раніше висловлені сумніви у «братських» намірах щодо України з боку Росії та її Чорноморського флоту. Пенсіонер Дудка не належав до команди «Номосу», але для переконливості «банда диверсантів» потребувала також фахівця з вибухових матеріалів. А Володимир після звільнення в запас якраз працював над утилізацією боєприпасів в севастопольському підрозділі Міністерства з надзвичайних ситуацій.

Під тортурами і погрозами рідним Дмитро Штибликов оговорить себе і погодиться на співпрацю зі слідством. Його справу розглядатимуть в «особливому порядку» без проведення судового розгляду. 16.11.2017 Дмитро засуджений так званим «Севастопольським міським судом» до 5 років колонії суворого режиму. Проти Дмитра за рік до звільнення заведуть ще одну карну справу, тепер вже за «шпигунство» і «зраду батьківщині». Він утримується в слідчому ізоляторі ФСБ РФ – Лефортовській тюрмі.

Судові розгляди у справі Дудки й Бессарабова, котрі відмовилися визнавати провину, триватимуть понад два з половиною роки. Після завершення першого судового розгляду окупаційний «Севастопольський міський суд» не зможе ухвалити вирок, – більшість «речових доказів» і «експертиз» виявилися підробкою. 6.04.2018 «Суд» поверне до прокуратури справу для «усунення недоліків».

4.04.2019, у цьому ж так званому «суді» Олексія Бессарабова та Володимира Дудку засудять за статтями «Приготування до диверсії в складі організованої групи» та «Незаконне придбання, зберігання вибухових речовин або пристроїв, вчинене організованою групою» до 14 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму і штрафу в розмірі 300 і 350 тисяч рублів відповідно. Апеляційні скарги підсудних на фальсифікацію і грубі порушення слідства Верховний суд РФ відхилить.

Олексій і Володимир «відбуватимуть покарання» в колоніях Краснодарського краю.