Віртуальний музей російської агресії

Віртуальний музей російської агресії

Введіть пошуковий запит:

background

Експерти та пенсіонери чи «екстремісти-диверсанти»

Севастопольців Дмитра Штибликова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудку об’єднує разом те, що вони до звільнення в запас служили у Військово-морських силах України і були друзями. Після збройного захоплення Криму навесні 2014 вони, як і тисячі інших колишніх військових, залишаються жити у Севастополі.

До окупації Дмитро і Олексій були більш помітними у суспільно-політичному житті міста, адже працювали експертами в громадській організації Центр сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону «Номос», були членами редакції та авторами статей в журналі «Чорноморська безпека».

«Номос» стає першим недержавним аналітичним центром в Севастополі. Він спеціалізується на дослідженнях у галузі національної та міжнародної безпеки, європейської інтеграції та регіонального співробітництва. Зусиллями «Номосу» провдиться не один експертний захід у Криму, аналітиків Центру запрошують виступати в Брюсселі, Варшаві,  Стамбулі та навіть в Москві. «Чорноморська безпека» надає свої шпальти для вираження позиції представникам різних політичних орієнтацій, зокрема й експертам, які пізніше вітатимуть російську окупацію чи навіть братимуть в ній участь.

 

«Номос», який у 2013 відзначає своє десятиріччя, з початком агресії припиняє роботу. Експерти одностайно вирішують, що перереєстрація Центру за російським законодавством неприйнятна. До того ж не виникає сумнівів, що їх публічна позиція буде явно не до вподоби окупантам.

Викрадення та пошуки

09.11.2016, наступного дня після відзначення свого сорокашестиріччя, Дмитро Штибликов, як зазвичай, крокує на роботу. По дорозі на нього нападають люди в чорному. Дмитра скручують і кидають в мікроавтобус, який зникає в невідомому напрямку.

Приблизно в той же час в іншому районі міста люди з розпізнавальними знаками ФСБ схоплюють Володимира Дудку, який прямує в поліклініку. Того ж дня в Севастополі невідомі викрадають Олексія Бессарабова.

Вдома і на роботі бранців відбуваються обшуки ФСБ. Зв’язок з рідними зникає на цілу добу.

Тільки через день в так званому «Ленінському районному суді Севастополя» трійці по черзі оголошують звинувачення у «приготуванні до диверсії в складі організованої групи», а також у «незаконному придбанні та зберіганні зброї і боєприпасів». До них застосовується запобіжний захід – утримання під вартою. Відтак їх знову вивозять у невідомому напрямку.

Поки родичі й адвокати шукають затриманих, російські пропагандистські ЗМІ розповсюджують інформацію, нібито ФСБ виявила і нейтралізувала групу українських шпигунів, які готували теракти на об’єктах військової інфраструктури і життєзабезпечення Севастополя. У постановочних роликах демонструють кадри «обшуків» і речові докази – оргтехніку, камуфляж, зброю (фахівці відразу визначають, що то стволи для гри в страйкбол), якісь документи з печатками захопленого в 2014 штабу ВМС, сувеніри з українською символікою, «візиткуу Яроша».

Пише в своєму блозі 15.11.2016 адвокат і правозахисник Олександр Попков.

«Вчора ми цілий день безуспішно витратили на пошуки арештованого Дмитра Штибликова. Його і його товаришів нібито немає ні в СІЗО і ФСБ Сімферополя, ні в ФСБ Севастополя, ні в ІТТ Бахчисараю. Чекісти прискіпливо перевіряють мої документи, черкають в блокнотики, а потім жонглюють канцеляризмами, приховуючи за пеленою казенщини будь-яку інформацію про справу, затриманих і слідчих та протидіють доступу адвокатів до справи. Усе точно так само як у справах Сенцова-Кольченко і Панова-Захтея: заплічних справ майстрам можна вибивати будь-які свідчення, домальовувати всілякі фантазії і "закріплювати" їх»

Катування й вибивання «доказів»

Правозахисні організації мають беззаперечні докази, що бранців катували, вибиваючи «правильні» показання.

Розповідає у «Заяві про вчинений злочин» в Військове слідче управління СКР по Чорноморському флоту Володимир Дудка.

«12 листопада 2016 року ... мене забрали на мікроавтобусі співробітники ФСБ. Відразу ж зав’язали очі ганчіркою і привезли в УФСБ Сімферополя, при цьому я весь час був в наручниках. По дорозі з ІТТ Бахчисараю до управління ФСБ мікроавтобус з’їхав з дороги, зупинився, співробітники затягнули мені пов’язку на очах міцніше, перемотали голову скотчем, приєднали щось до вказівних пальців рук... Після цього я відчув розряди електрики, від яких я відчував сильний фізичний біль, страждання, страх, тривогу. У мене почалися перебої в роботі серця. Я почав кричати, задихатися. У мене сіпалися руки, їх перемотали скотчем. Це тривало близько години. При цьому від мене вимагали зізнань, висловлюючи погрози вбивством на мою адресу, а також погрози на адресу моїх рідних і близьких людей. Я нічого не розумів, оскільки відчував сильний біль і кричав, тому що електричні розряди збільшувалися. Щоб я не кричав, вони заткнули мені кляп до рота. Умовою припинення тортур повинні були бути мої свідчення слідчому. При цьому мені було сказано, що якщо покази не сподобаються слідчому, то вони будуть везти мене назад і все це повториться. Після цього мене привезли в УФСБ, дали аркуш паперу з текстом і зажадали вивчити все напам’ять і переказати на відеокамеру, що я і змушений був зробити»

За декілька днів на російських каналах з’являється відео, в якому Штибликов, Бессарабов і Дудка на камеру «зізнаються» в тому, що вони є кадровими співробітниками української розвідки і начебто готували підрив різних об’єктів у Севастополі.

Заявив восени 2016 син Дудки Ілля Каверніков

«Зважаючи на виснажений і хворобливий вигляд мого батька, невластиву йому дикцію на відео «зізнання», продемонстрованому федеральними каналами на чолі з телеканалом «Росія», у мене є всі підстави вважати, що до батька застосовується психологічний і, можливо, фізичний вплив»

P.S.

Колеги з «Номосу» переконані, що для фейкової справи диверсантів Штибликова і Бессарабова окупанти обрали невипадково. Мстилися за раніше висловлені сумніви у «братських» намірах щодо України з боку Росії та її Чорноморського флоту. Пенсіонер Дудка не належав до команди «Номосу», але для переконливості «банда диверсантів» потребувала також фахівця з вибухових матеріалів. А Володимир після звільнення в запас якраз працював над утилізацією боєприпасів в севастопольському підрозділі Міністерства з надзвичайних ситуацій.

Під тортурами і погрозами рідним Дмитро Штибликов оговорить себе і погодиться на співпрацю зі слідством. Його справу розглядатимуть в «особливому порядку» без проведення судового розгляду. 16.11.2017 Дмитро засуджений так званим «Севастопольським міським судом» до 5 років колонії суворого режиму. Проти Дмитра за рік до звільнення заведуть ще одну карну справу, тепер вже за «шпигунство» і «зраду батьківщині». Він утримується в слідчому ізоляторі ФСБ РФ – Лефортовській тюрмі.

Судові розгляди у справі Дудки й Бессарабова, котрі відмовилися визнавати провину, триватимуть понад два з половиною роки. Після завершення першого судового розгляду окупаційний «Севастопольський міський суд» не зможе ухвалити вирок, – більшість «речових доказів» і «експертиз» виявилися підробкою. 6.04.2018 «Суд» поверне до прокуратури справу для «усунення недоліків».

4.04.2019, у цьому ж так званому «суді» Олексія Бессарабова та Володимира Дудку засудять за статтями «Приготування до диверсії в складі організованої групи» та «Незаконне придбання, зберігання вибухових речовин або пристроїв, вчинене організованою групою» до 14 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму і штрафу в розмірі 300 і 350 тисяч рублів відповідно. Апеляційні скарги підсудних на фальсифікацію і грубі порушення слідства Верховний суд РФ відхилить.

Олексій і Володимир «відбуватимуть покарання» в колоніях Краснодарського краю.

Опубліковано 2021-09-01

Павло Лакійчук

Центр глобалістики "Стратегія ХХІ"