Росія розв’язує війну проти українського народу на 23-му році відновлення незалежності України, в період складної боротьби за демократію. 

Ще на початку грудня 2013-го президент України у телефонній розмові з Генеральним Секретарем ООН обіцяє розпочати переговори з опозицією заради зниження напруги в Україні. Однак вже наприкінці лютого 2014-го, коли Янукович як і більшість його соратників перебувають в Росії, а російська збройна агресія в Криму стає очевидною, в Раді Безпеки ООН ініціюють термінове засідання. Позиція Росії на цьому закритому засіданні 28.02.2014 виглядає вкрай непідготовленою.

01.03.2014 вже на 7124-му відкритому засіданні Радбезу ООН постійний представник України вперше публічно оцінює дії Росії, як акт агресії проти України. Натомість представник РФ виправдовується, нібито в Україні відбувся державний переворот, а російська інтервенція здійснюється для захисту громадян Росії та російськомовного населення Криму. Посилається  він при цьому на «звернення Ради міністрів Автономної республіки Крим» під керівництвом Сергія Аксьонова від 01.03.2014 до російського президента «про сприяння та забезпечення миру і спокою» в Криму. Цю позицію гостро критикують присутні, в тому числі й за те, що Аксьонов не є тією особою, яка уповноважена запрошувати збройні сили іноземної держави.

До цього  документу нібито звертались й раніше, в Росії, коли 01.03.2014 на позачерговому засіданні Ради Федерації терміново збирали сенаторів для розгляду лише одного питання: дозволу президенту РФ використати російські збройні сили на території України. Начебто таке звернення «легітимного президента України» надійшло орієнтовно о 17:30. Це додатково посприяло позитивному рішенню сенаторів, а також мало деморалізувати українців.

Президенту України Віктору Януковичу в 2014-му було 64 роки, російському президенту Володимиру Путіну майже стільки ж – 62. Обоє будували свій кар’єрний шлях ще у комуністичній партії, в Союзі Радянських Соціалістичних Республік, якого з кінця 20 ст. не існувало. У дні ж їхньої молодості не було інституту президентства та конкурентних виборів, влада зосереджувалась довкола генеральних секретарів ЦК КПРС. 

За владу в Україні Януковичу довелося поборотися. Централізовану вертикаль він спершу вибудовував у рідному регіоні, в Донецькій обласній державній адміністрації. Коли на початку 2000-х країною шириться невдоволення чинним президентом, члени донецької фінансово-промислової групи навпаки підтримали Леоніда Кучму. Відтак з 2002-го Янукович став прем’єр-міністром України та вже у цьому провладному статусі вперше брав участь у змаганнях за президентський пост. 

У ході кампанії 2004-го масштабно залучали адміністративний ресурс, фальсифікували результати, переслідували громадських активістів, перешкоджали незалежним медіа, отруїли головного опозиціонера, розпалювали міжрегіональну ворожнечу, сепаратистські й антизахідні настрої. Тоді Януковича навіть встигли привітати з перемогою президенти Росії, Білорусі, Казахстану, Вірменії. Однак рішення Центральної виборчої комісії вдалося оскаржити. Цьому сприяли кількамісячні мирні протести громадян, принципова стійкість міжнародних спостерігачів, зрештою погодження у Верховній Раді політичного компромісу про перетворення України з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку. 

У ніч на 19.02.2014 тривають переговори лідерів опозиції з Януковичем. Президент вимагає згорнути наметове містечко. Телефоном спілкується з Путіним.

На головній площі столиці протистояння набуло позиційного характеру. І силовики, і протестувальники блокують дороги, щоб не допустити стягування сил противника до Києва. Гинуть ще декілька учасників подій. 

Оголошено антитерористичну операцію. Координацію силових відомств бере на себе СБУ на чолі з Олександром Якименком. Планують втягнути й армію. У цій справі розраховують на допомогу міністра оборони Павла Лебедєва, який до призначення був народним депутатом з «Партії регіонів» від мажоритарного округу в Севастополі, а також на щойно призначеного начальника Генерального штабу Юрія Ільїна, який досі очолював національні Військово-Морські Сили у Криму.

Одночасно того дня камери спостереження фіксують початок вивезення речей з резиденції Януковича у Межигір’ї. Евакуація майна триває кілька днів до 22.02.2014.

До центру столиці прибуває все більше активістів, вони переходять у наступ. Силовики ж починають відступати, бійці внутрішніх військ здаватися самообороні Майдану. Але на вулиці Інститутській по наступаючих євромайданівцях відкривають вогонь снайпери. За півтори години вбито 45 учасників протестів – безпрецедентна трагедія за весь час Євромайдану. 

Вбивства не зупиняють Майдан, але сіють розкол у лавах Партії регіонів. У провладному таборі починаються втечі, відставки, лунають заяви із засудженням дій силовиків. У другій половині дня народні депутати зібралися на засідання і після 22:00 ухвалили постанову «Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей». Правоохоронцям також доручили негайно розслідувати усі факти, які містять загрози територіальній цілісності України.

Міністри закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр (Німеччина), Радослав Сікорський (Польща) та голова департаменту континентальної Європи МЗС Франції Ерік Фурньє намагаються вести переговори і з лідерами опозиції, і з Адміністрацією президента. У Москві натомість від української влади вимагають рішучості. Деякі політики зі сходу України та Криму висловлюють антидержавні та проросійські заяви, окремі з них в цей час перебувають у Москві.

У ніч на 21.02.2014 і до ранку в Адміністрації президента тривають складні та дещо запізнілі переговори за участі Януковича, його ближчого оточення, трійки лідерів опозиції та міжнародних посередників, в тому числі й уповноваженого з прав людини в РФ Володимира Лукіна. Укладено проєкт угоди. Спікер парламенту підписує раніше проголосовану постанову про згортання антитерористичної операції. 

Приблизно тоді ж у Москві Путін збирає оперативну нараду з постійними членами Ради безпеки РФ. «Ситуацію на Україні» обговорюють прем’єр-міністр Дмитро Медведєв, голови обох палат парламенту Валентина Матвієнко та Сергій Наришкін, голова президентської адміністрації Сергій Іванов, секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев та його заступник Рашид Нургалієв, голови МЗС (Сергій Лавров), МВС (Володимир Колокольцев), МО (Сергій Шойгу) та СЗР (Михайло Фрадков), а також постійний член Ради безпеки РФ Борис Гризлов.

В Адміністрації президента України о 16:00 усі учасники переговорів, окрім росіянина, підписують раніше підготовлену «Угоду про врегулювання кризи». Одразу після цього парламент голосує проєкт закону про відновлення дії окремих положень Конституції України в редакції 2004 року та ще низку рішень, зокрема, про недопущення переслідування активістів, зняття з посади міністра внутрішніх справ, поправки для звільнення політичних в’язнів. Янукович ухвалені парламентом закони не підписує, натомість дає команду охоронцям готуватися до виїзду в Харків.

Ввечері силовики починають залишати урядовий квартал та виїжджати до місць постійної дислокації. Вони розчаровані рішенням влади піти на компроміс з «противником» і тепер обґрунтовано побоюються висунення проти них обвинувачень за надмірне насильство.

Люди у центрі столиці прощаються зі загиблими активістами, вимагають негайної відставки президента. У Криму посилюють свою активність  російські військові.

Вночі 23.02.2014 Янукович у кортежі з двох мікроавтобусів «Volkswagen Transporter» рухається приазовськими степами на південний захід в напрямку Криму. На під’їзді до Мелітополя охоронці сповіщають, що їхня передова група помічає засідку. Пізніше Путін заявить, що засідку з крупнокаліберними кулеметами виявили саме російські спецслужби, після чого спрямували VIP-кортеж до узбережжя Азовського моря. Вже за півтори години російська вертолітна група зі спецназом на борту евакуювала Януковича до Росії. Цей драматичний інцидент у Приазов’ї на кожній наступній прес-конференції обростав новими подробицями. Жодної виразної версії подій, а тим паче доказів, ані втікачі, ані держава-агресор не нададуть. 

Посадку Мі-8 здійснюють о 3:51 на аеродромі міста Єйськ в Краснодарському краї РФ. Пасажирів зустрічають російські військовослужбовці. Охоронці президента відпочивають неподалік злітної смуги. Вранці ж сідають на військово-транспортний літак Ан-26, де вже перебувають Янукович із найближчим оточенням. В аеропорті російського міста Анапа втікачам подають інший літак Ан-26, на якому близько 13:00 вони вилітають у вже неспокійний Крим.

Фактично український парламент трохи випереджає путінські спецслужби, адже близько 12:30, ще коли Янукович перебуває у російській Анапі, депутати офіційно затверджують спікера Турчинова в якості в. о. президента України. 

Ще 22.02.2014 по обіді до Криму почали повертатися бійці загонів спецпідрозділу «Беркут» та внутрішніх військ, які були відряджені до Києва для придушення Євромайдану. Тут вони сподіваються на  порятунок від переслідувань за скоєні у столиці злочини. Місцева влада організовує силовикам урочистий прийом, їх вітають як героїв. Вже невдовзі колишні правоохоронці стануть заколотиками, заблокувавши в’їзди до Криму під час російської агресії.

Наступного дня у Севастополі на «мітингу народної волі проти фашизму» обирають так званого «народного мера» Олексія Чалого. Тутешня публіка відкрито критикує не лише оновлену владу в Києві, але й команду Януковича за те, що не спромоглася протистояти Майдану. 

Януковича повертають в Україну, на авіабазу Чорноморського флоту РФ в смт Гвардійське вдень 23.02.2014. На кримській землі його знову зустрічають російські військові. Кортеж вирушає у Ялту. Із пізніших свідчень охоронців стає відомо, що втікачі зупинилися в санаторії «Ялта» Міністерства оборони РФ. Янукович планує переїзд у державний пансіонат «Гліцинія» у Лівадії, однак отримує чергову відмову, об’єкт нібито законсервований на зиму

Ялта для Януковича вкотре стала місцем перевірки власних сил. Поряд віддані силовики – міністр МВС Віталій Захарченко, голова СБУ Олександр Якименко, генпрокурор Віктор Пшонка, голова президентської адміністрації Андрій Клюєв. Янукович має особливу надію й на щойно прибулих з Києва правоохоронців, яка проте згасає з огляду на вуличну риторику тутешніх мітингарів. У Ялті Янукович веде переговори з окремим представниками кримської влади, однак і серед них багато відмовляються від зустрічі, як прем’єр АРК Анатолій Могильов, начальники кримського і севастопольського управлінь МВС.